Комплексний системний порівняльно-правовий аналіз кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за зґвалтування

При вчиненні декількох статевих проникнень з однією і тією ж потерпілою особою протягом невеликого проміжку часу (наприклад, протягом однієї ночі), при цьому вчинене охоплюється єдиним умислом, повторність злочинів виключається. Вчинене утворює одне складне посягання – продовжуваний злочин. Як зазначають В. М. Сафронов та М. М. Свидлов, ізольовано один від одного діяння можуть розрізнятися за кваліфікуючими ознаками. Але через те, що вони виступають лише як епізоди одиничного злочину, то застосовується та частина ст. 152 КК України, що найбільш повно відображає вчинене без вказівки на повторність [39, 9].

 

 

Суб’єктом злочину зґвалтування може бути особа, яка досягла 14 років. Стать при цьому не має значення.

Об’єктом посягання є статева недоторканість та статева свобода особа.

Зґвалтування вчиняється шляхом умисних дій, які спрямовані на задоволення статевої пристрасті (іноді можуть бути інші мотиви).

Злочин є з формальним складом і лише в ч. 4. Ст. 152 КК України з формально-матеріальним, адже обов’язковою умовою відповідальності за нею є настання особливо тяжких наслідків для потерпілої особи.

 

 

Статевими злочинами є діяння, які посягають на статеву свободу (по відношенню до повнолітньої особи) та статеву недоторканість особи (по відношенню до неповнолітньої особи).

Відповідальність за статеві злочини передбачена у чинному КК України у Розділі ІV Особливої частини. Покарання за які є одними з найсуворіших, адже їх суспільна небезпека вчинення є дуже високою адже об’єкт посягання є суспільні уклад у галузі статевих відносин, які повинні будуватися між особами, які досягли певного віку і певного психічного та фізичного розвитку. Мотивами вчинення як правило є задоволення статевої пристрасті, але можуть бути і інші: укладення шлюбу, поста, національна чи расова неприязнь до потерпілої особи. Для призначення покарання має значення, що зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку насильницького статевого акту, при цьому не має значення чи закінчив ґвалтівник статевий акт у фізіологічному розумінні. Санкції статей за статеві злочини передбачають покарання у вигляді позбавлення волі та альтернативним є обмеження волі.

Виникає ситуація, коли неповнолітній особі судом надається повна цивільна дієздатність (нас цікавить саме на підставі укладення шлюбу з неповнолітньою особою через її вагітність) і статеві зносини з такою особою перестають бути кримінально караними – коли кримінальній відповідальності піддається особа, яка оголює статеві органи, мацання їх, інші непристойні дотики, що викликають статеве збудження, розмови на сексуальні теми, які супроводжують статевий акт, можуть об’єктивно утворювати склад злочину – розбещення неповнолітніх.

Зґвалтування – статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Воно є найбільш скоюваним серед інших статевих злочинів. Хоча в Пленумі прямо і вказано, що потерпілою особою може бути особа і жіночої і чоловічою статі, але це питання є й досі дискусійним на доктринальному рівні. Особисто я вважаю, що потерпілим від цього злочину може бути і чоловік, адже існує можливість нав'язування статевого збудження чоловікові та вчинення з ним статевого проникнення.

Діяння буде кваліфікуватися за ст. 152 КК України, якщо статеві зносини з потерпілою особою вчинялися в один із передбачених способів у диспозиції норми: застосуванням фізичного насильства, погрозою застосування такого насильства або використання безпорадного стану потерпілої. Не будуть вважатися зґвалтуванням статеві зносини, які сталися внаслідок обману чи зловживання довірою потерпілої особи.

Суб’єктом зґвалтування може бути будь-яка осудна особа чоловічої або жіночої статі, протилежної з потерпілою особою статі і яка досягла 14 років.

Зґвалтування вчиняється тільки з прямим умислом: особа усвідомлює, що здійснює статевий акт з потерпілою особою із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням її безпорадного стану, і бажає цього.

Вважаю хибною ту позицію вчених, які вважають неодмінною умовою правильної кваліфікації статевих злочинів, з'ясування їхніх мотивів. Адже при кваліфікації злочину за ст. 152 КК України важливий об’єкт посягання на статеву свободу чи статеву недоторканість і як зазначає Бажанов Мотиви зґвалтування можуть враховуватись при призначенні покарання.

На кваліфікацію діяння за різними частинами ст. 152 КК України впливають обтяжуючі обставини при вчиненні злочину. Такими обставинами є: вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 КК України, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього.

На мою думку непотрібно у диспозиція ч. 3 і ч. 4 ст. 152 КК України вказувати на неповнолітню та неповнолітнього, малолітню та малолітнього, адже Пленум передбачив, що потерпілими від злочинів можуть бути особи жіночої та чоловічої статі.

Отож, віктимологічна (напрямок кримінології, що вивчає кількісну та якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їхніх взаємовідносин зі злочинцями, з метою вдосконалення форм і методів запобігання злочинності) профілактика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи повинна складатися з виховної роботи серед населення, насамперед серед молоді. Необхідно проводити в навчальних закладах різного рівня лекцїї-бесіди, в яких роз'яснювати, як не стати жертвою статевого злочину, наголошувати на обов'язковості повідомлення правоохоронних органів у випадку, коли злочин був вчинений. Проведення виховної роботи є завданням служб у справах