Комунікація як необхідна складова процесу спілкування психолога

Тест на оцінку самоконтролю в спілкуванні (М. Снайдер) ;

Методика на дослідження рівня комунікабельності

(В. Ф. Ряховського) ;

3) Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні (В. В. Бойко) ;

4) Методика діагностики «Перешкод» у встановленні емоційних контактів (В. В. Бойко) ;

Тест на оцінку самоконтролю в спілкуванні М. Снайдера була використана нами з метою дослідження здатності респондентів контролювати власну поведінку та спілкування.

Шкала соціального самоконтролю була розроблена в 1974 році американським психологом з університету Міннесоти Марком Снайдером. Метою автора було створення опитувальника для вимірювання індивідуальних відмінностей в здатності людини керувати своєю поведінкою і виразом своїх емоцій. В основі розробки концепції соціального самоконтролю лежить потреба в прогнозі поведінки людини в соціальних ситуаціях.

М. Снайдер припустив, що ці індивідуальні відмінності обумовлені різною виразністю соціального самоконтролю, і описав особливості осіб з високим і низьким рівнем розвитку цієї якості. Рівень соціального самоконтролю, згідно М. Снайдеру, визначається тим джерелом інформації, який індивід використовує для управління своєю поведінкою.

Вибираючи той чи інший спосіб поведінки, індивід з розвиненим соціальним самоконтролем спирається на різні елементи «підказки» в конкретній ситуації. Одним з таких елементів є експресивна поведінка інших людей, поведінкою.

Особи з високим рівнем самоконтролю схильні чуйно сприймати емоційні та поведінкові прояви оточуючих і орієнтовані на них в тих ситуаціях, коли не знають, як вчинити. Поведінка таких людей сильно варіює залежно від ситуації. Крім того, у них можливо неузгодженість у вираженні емоцій за різними експресивним каналах: наприклад, вираз обличчя у такої людини може свідчити про одне емоційному стані, а голос – про інше. Поведінка, найбільш точно відображає їх внутрішнє афективний стан, такі люди проявляють лише в ситуаціях з мінімальними « підказують « елементами. В цілому, осіб з високим рівнем соціального самоконтролю відрізняє заклопотаність соціальної придатністю своєї поведінки, чутливість до експресивного поведінки інших і використання його в якості керівництва з управління власної експресією. Такі люди ефективно контролюють свою поведінку і без праці можуть створити у оточуючих потрібне враження про себе.

Індивіди з низьким рівнем соціального самоконтролю володіють протилежними якостями: вони мало стурбовані адекватністю своєї поведінки та емоційної експресії і не звертають уваги на нюанси поведінки інших людей. Це не означає, що вони менш емоційно виразні. Просто їх поведінку і емоції залежать більшою мірою від їх внутрішнього стану, а не від вимог ситуації. Звідси випливає і більша стабільність поведінки таких людей в різних ситуаціях, і велика узгодженість у вираженні емоцій по різних каналах. В цілому, можна сказати, що особи з низьким рівнем соціального самоконтролю не мають розвинених навичок контролю та управління своєю поведінкою.

Опитувальник складається з 25 тверджень, з кожним з яких респондент повинен висловити ступінь своєї згоди або незгоди. Частина пунктів інтерпретується в прямих значеннях, частина – у зворотних. За шкалою підраховується один загальний бал, який може бути переведений в стандартні оцінки (Додаток А).

Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні (В. В. Бойко)

Дозволяє визначити домінування однієї зі стратегій психологічного захисту в спілкуванні (миролюбність, уникнення, агресія) чи присутність їх однаковою мірою в поведінці респондента. Звернення нами до цієї методики допоможе визначити чинники комунікативних бар’єрів, пов’язані зі стратегіями взаємодії.

В даний час все більша увага приділяється не тільки теоретичному аналізу конфліктів, їх типів і структури, а й розробці психотехніки комунікативної поведінки, істотно знижує рівень конфліктності в процесі спілкування і взаємодії людей. Знання особливостей комунікативної поведінки допомагає уникати непотрібних конфліктів у спілкуванні і діяти психологічно грамотно.

Досліджуваним пропонується 24 питання до кожного з яких пропонується 3 варіанти відповідей. Вони повинні вибрати відповідь, яка найточніше характеризує їх поведінку. Для визначення властивої респондентові стратегії психологічного захисту в спілкуванні з партнерами треба підрахувати суму відповідей кожного типу: Варіант «а» – миролюбство; Варіант «b» – уникнення; Варіант «c» – агресія. Чим більше відповідей того або іншого типу, тим чіткіше виражена відповідна стратегія; якщо їх кількість приблизно однакова, значить у контакті з партнерами випробуваний активно використовує різні захисту своєї суб'єктивної реальності.

Миролюбство- психологічна стратегія захисту реальності особистості, у яких провідну роль відіграють інтелект і характер. Інтелект нейтралізує більшою мірою енергію емоцій у тих випадках, коли виникає погроза для самої особистості.

Миролюбство припускає партнерство і співробітництво, уміння йти на компроміси, робити поступки й бути піддатливим, готовність жертвувати деякими своїми інтересами. Уряді випадків миролюбство означає пристосування, прагнення уступати напору партнера, не загострювати відносини.

Уникнення – психологічна стратегія захисту суб'єктної реальності, заснована на економії інтелектуальних і емоційних ресурсів. Індивід зазвичай обходить або покидає без бою зони конфліктів. При цьому він відкрито не розтрачує енергію емоцій і мінімально напружує інтелект.

Уникання носить психогенний характер, якщо воно обумовлене природними особливостями індивіда. Можливий інший варіант: людина володіє від народження потужним інтелектом, щоб іти від напружених контактів, не зв'язуватися з тими, хто докучає. Нарешті можливий і такий варіант, коли людина змушує себе обходити гострі