Комунікація як необхідна складова процесу спілкування психолога

Усвідомлення емоцій відбувається завдяки процесам навчання. Людина спочатку вчиться виділяти в недиференційованій масі переживань деякі специфічні переживання, пов'язані, наприклад, з голодом, неспокоєм, гнівом, страхом. Після диференціації своїх та чужих почуттів відбувається процес їх позначення (називання), встановлення зв’язку з предметом, що їх викликав і навчання формам виразу. Цей процес здійснюється при активному сприянні інших людей, набуваючи тим самим суто соціального характеру.

Важливим моментом в усвідомленні власних емоційних реакцій і станів є ухвалення або неприйняття їх в даній культурі. Ускладненим є усвідомлення тих емоцій, прояв яких супроводжується покаранням, наприклад емоція страху у чоловіків. Діапазон засуджуваних емоцій визначається не тільки соціальними нормами, але і життєвим досвідом людини.

В процесі навчання дитини спочатку просто наближають до об'єктів позитивних і віддаляють від об'єктів негативних (що викликають відповідні емоції). З часом ці об'єкти набувають більш менш постійного емоційного знаку. В результаті предмет (або навіть просто роздуми про нього) починає викликати пов'язані з ним переживання. Емоція як знак несе інформацію про те, що об'єкт має певне значення для суб'єкта, а модальність почуття розкриває характер значущості: приємний, необхідний, небезпечний, байдужий, неприємний. У свою чергу предмет, ставлення до якого відоме, стає могутнім інструментом управління емоціями. Неможливо наказати собі «не відчувати» або «не переживати» певні емоції, але можливо так перебудувати діяльність, розширивши або змінивши контекст даної події, що це приведе до розрядки емоції або її зміни. Ефективним інструментом при цьому виступає інтерпретація, маніпуляція з предметом емоцій дає можливість так організувати ситуацію, що це приведе до появи бажаних відчуттів. Приклад подібних маніпуляцій можна знайти у фільмі Я. Фріда «Собака на сіні» (пісенька Трістана). Порушення орієнтації в емоційних явищах може виявлятися в наступних формах:

- неусвідомлення самого факту виникнення емоцій (наприклад, людина не

помічає свого неспокою, почуття, що зароджується тощо) ;

- неправильна категоризація емоцій (людина трактує образу як моральне

обурення, а боязнь неуспіху – як відсутність зацікавленості) ;

- невірна інтерпретація причини виниклої емоції (наприклад, людина вважає, що його гнів викликаний чиєюсь негідною поведінкою, тоді як насправді причиною гніву є нестача уваги) ;

- неправильна інтерпретація зв'язку між емоцією і вчинком, що її викликав (так, людина вважає, що карає дитину «для її ж користі», тоді як в дійсності робить це для демонстрації своєї переваги).

Таким чином, усвідомлення емоційного процесу припускає здатність дати вербальну характеристику самій емоції і розуміння зв'язків між емоцією і

чинниками, що викликали її, з одного боку, і дій, до яких вона схиляє, з іншого. У психології емоцій використовується поняття «емоційний інтелект», яке охоплює наступні здібності:

1) розпізнавання власних емоцій;

2) володіння емоціями;

3) самомотивація;

4) розуміння емоцій інших юдей.

Управління переживаннями реалізується не стільки на рівні породження, скільки на рівні прояву емоцій, а власне проблема управління емоціями в спілкуванні полягає в пошуку тієї міри, яка дозволяла б людині дотримуватись Необхідно пам'ятати, що:

- Емоції, ставлення до них і способи їх прояву – частина стилю спілкування будь-якої людини. Недостатня емоційна експресивність (втім, як і надмірна), її неадекватність умовам – одне з найважливіших джерел конфлікту в міжособистісних відносинах. Невиявлені почуття створюють атмосферу нерозуміння, спотворення, роблять необ'єктивними думки і дії. У багато разів важче стає вирішувати міжособистісні проблеми. Якість відносин набагато поліпшується, якщо партнери вільні в прояві як позитивних, так і негативних почуттів. Тривале придушення почуттів може з часом стати причиною того, що людина виявляється взагалі нездатною відчувати.

- Прояв ситуативної емоції швидкоплинний, проте реакція на неї іншої

людини може бути тривалою. При цьому діють як фактор самооцінки, так і ефекти сприймання.

- Емоція може бути неточно закодована або декодована. Хтось не вміє

виявляти емоції, а хтось викривляє емоцію, боячись виказати власні почуття, наприклад, із страху втратити самоконтроль або бути скомпрометованим, знехтуваним або висміяним. Декодування, пов'язане з перевіркою правильності власного сприйняття, припускає оцінку настрою інших у формі припущення. («Ви здивовані тим, що..?», «Мені здається, що ви …?», «Можливо, ви …?»)

- Для багатьох людей найважчим виявляється повідомити про негативні

емоції, які переживаються тут і зараз, в очі присутній людині. Найпростіше – говорити позитивно про відсутню людину, згадуючи ситуацію, яка була у минулому.

 

 

 

Емпіричне дослідження відмінностей у спілкуванні між психологами і спеціалістами інших напрямків проводилось у Хмельницькому національному університеті та ЧНУ ім. Ю. Федьковича. В ньому взяло участь 40 респондентів, відповідно 20 з них це психологи як студенти так і фахівці уже із досвідом роботи та 20 це студенти і фахівці інших галузей.

Загалом у вибірку ввійшли як чоловіки так і жінки, усі різної вікової категорії, що дало змогу краще розглянути та проаналізувати відмінність у спілкуванні.

Вибір