Консультування тривожних клієнтів, а також при реакціях страху і фобіях

 

1. Консультування тривожних клієнтів, а також при реакціях страху і фобіях

2. Консультування клієнтів з депресією і суїцидальними намірами

3. Консультування клієнтів, які переживають вину і втрату

4. Консультування асоціальних особистостей

Список використаної літератури

 

 

Тривожність займає одне з найважливіших місць як у нормальній психодинаміці, так і у психопатології, тобто у виникненні різних симптомів. Тривожність попереджає про небезпеку, загрозу, а тому має не меншу цінність, ніж біль. Тривожність – сигнал не лише попереджувальний, але й захищаючий від конфліктів, оскільки він задіює механізми психологічного захисту.

Тривожність є реактивним станом, який викликає фізіологічні зміни, які готують організм до боротьби – відступу або опору. При тривожності збуджується серцево-судинна система (частішає ритм серця, підвищується кров'яний тиск), а діяльність травного тракту пригнічується (зменшується активність секреції і перистальтика).

Тривожність проявляється на трьох рівнях:

нейроендокринному (виділення адреналіну – епінефрин) ;

психічному (невизначені побоювання).

соматичному або моторно-вісцеральному (фізіологічні реакції різних систем організму на збільшення продукції епінефрину).

Робота консультанта із клієнтом, який звернувся внаслідок постійної тривожності, стомлююча, тому що клієнтові часто важко пояснити, які проблеми приховані за цим виснажливим переживанням. Консультант повинен вміти побачити різні прояви тривожності, оскільки остання часто проявляється непрямо.

Консультуючи тривожних клієнтів, важливо знати не лише способи, якими вони приховують свою тривожність, але й засоби, за допомогою яких прагнуть позбутися від неприємного впливу тривожності. Цими засобами служать механізми психологічного захисту, які функціонують автоматично, на несвідомому рівні. Використання захисних механізмів для зменшення тривожності не представляє патології, поки не стає перебільшеним і не починає спотворювати розуміння реальності і обмежувати гнучкість поведінки. Основними механізмами психологічного захисту від впливу тривожності є:

витиснення – процес мимовільного усунення в несвідоме неприйнятних думок, спонукань або почуттів. Найбільше широко відомі дві комбінації захисних механізмів: витиснення + зсув (ця комбінація сприяє виникненню фобических реакцій) і витиснення + конверсія (ця комбінація утворює основу істеричних реакцій) ;

регресія – за допомогою цього механізму здійснюється неусвідомлене сходження на більш ранній рівень пристосування, що дозволяє задовольняти бажання. Регресія може бути частковою, повною або символічною. У нормі регресія проявляється в іграх, у реакціях на неприємні події, у ситуаціях підвищеної відповідальності, при захворюваннях. У патологічних формах регресія проявляється при психічних хворобах;

проекція – це механізм віднесення до іншої особи або об'єкта думок, почуттів, мотивів і бажань, які на свідомому рівні індивід у себе відкидає. Цей механізм часто спрацьовує в незрілих і ранимих особистостей. У випадках патології проекція приводить до галюцинацій і марення, коли втрачається здатність відрізняти фантазії від реальності;

інтроекція – це символічне включення у себе людини або об'єкта. Механізм інтроекції актуалізується під час горя, при втраті близької людини;

раціоналізація – це захисний механізм, який виправдовує думки, почуття, поведінку, які насправді є неприйнятними. Раціоналізація – найпоширеніший механізм психологічного захисту, вона допомагає зберігати самоповагу, уникати відповідальності і провини;

інтелектуалізація припускає перебільшене використання інтелектуальних ресурсів з метою усунення емоційних переживань і почуттів і пов'язана з раціоналізацією, заміняючи переживання почуттів міркуваннями про них;

компенсація – це несвідома спроба подолання реальних і уявних недоліків. Компенсація може бути соціально прийнятною і неприйнятної, також виділяють пряму і непряму компенсацію.

реактивне формування заміняє неприйнятні для усвідомлення спонукання гіпертрофованими, протилежними тенденціями, цей захист носить ступеневий характер: спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім підсилюється його антитеза;

заперечення – це механізм відкидання думок, почуттів, бажань, потреб або реальності, які неприйнятні на свідомому рівні, примітивний механізм заперечення характерний для дітей, а дорослі часто використовують заперечення у випадках кризових ситуацій;

зсув – це механізм направлення емоцій від одного об'єкта до більш прийнятної заміни, часто проявляється при реакціях фобій.

Дуже важливо дати клієнтові змогу виговоритися і виразити свою тривожність, тому що неспокійний клієнт мало що чує, до нього не доходять поради консультанта. З тривожним клієнтом необхідно обговорювати його стан, не можна забувати, що не варто даремно тиснути на клієнта, щоб він назвав причини своєї тривожності – консультант повинен виявити розуміння і терпимість. Не треба також піддаватися спокусі міркувати про стреси й напругу, властивих нашого часу, це не зачіпає страждань конкретного клієнта.

У психологічному консультуванні зустрічаються два типи страхів – нормальні, які розуміються як природна реакція, і патологічні, які називають фобіями. Для того, щоб консультант міг ефективно надавати допомогу, він повинен розуміти психологічний зміст і психодинаміку різного роду страхів.

Найчастіше клієнти звертаються з приводу конкретних страхів, пов'язаних важливими подіями. У таких випадках спочатку варто допомогти клієнтові зрозуміти зміст події, яка виликала почуття страху, розібратися, у якому ступені його реагування на цю подію є виправданим і адекватним.

Складнішим є консультування клієнтів з фобіями. Основу патологічних страхів становить глибоко прихована тривожність, а механізм формування фобій полягає у зсуві тривожності від первинної ситуації або об'єкта, який викликав занепокоєння, на іншу ситуацію або об'єкт. Людина починає боятися речей, які є лише аналогами об'єктів первинної тривожності. Такий зсув відбувається внаслідок недозволених внутрішніх конфліктів.