Консультування тривожних клієнтів, а також при реакціях страху і фобіях

Ворожість – роздратування звичайно починається на шостому тижні після смерті близької людини і триває біля двох тижнів. Іноді воно виливається навмання, іноді на когось конкретно. Найчастіше мішенями є бог, лікарі, священик і сам померлий. Звичайно людину охоплює сум'яття від сили роздратування, яка нахлинула на неї, вона уважає, що так не личить поводитися, але позбутися від цього почуття не може. У цьому випадку буває корисно відредагувати їх.

Провина – іноді вона реальна, часто надумана або перебільшена, але консультанту завжди необхідно ставитися до неї з великою серйозністю. Смерть підсилює проблеми, які мали місце у взаємовідносинах, а малопомітні колись проблеми перетворюються тепер у непереборну перешкоду. Слово «повинен» не сходить із вуст, перетворюючись на самокритикування: «Я повинен був зробити це» або «Я не повинен був цього робити». Згодом раціональне пояснення пом'якшить почуття провини, але до цього консультант повинен пом’якшувати його сам.

Страх – це може бути і страх спати в тій же постілі або кімнаті; страх залишити житло або продовжувати жити в тому же будинку. Люди бояться самотності, яка приходить разом зі смертю, і в той же час бояться зав'язати нові відносини. Тут може бути і побоювання ніколи більше не випробувати радості або веселощів так, щоб вони не супроводжувалося почуттям провини. Для людини, яка почуває себе дуже непевно без свого близького, життя повне страхів.

Лікування пам'яті – всі люди, які перенесли важку втрату, живуть між гарними і поганими спогадами. Часом здається, що прийшов час самокритики, оскільки в пам'яті відновлюються всі негативні аспекти взаємин. Однак і більш щасливі моменти виявляються занадто хворобливими, і так може тривати багато місяців, поки не наступить примирення, оскільки лікування криється в самих спогадах. Коли ці спогади почнуть приносити менше страждань, людина знову знайде здатність сприймати навколишній світ у його реальності.

Прийняття – існує розходження між прийняттям реальності смерті і забуттям померлого. Як і будь-яка серйозна травма, смерть близької людини залишає на душі рубець, шрам. Згодом біль вщухає, і зрештою до рани можна доторкатися, згадувати і прийняти її, як уже прожиту, нову частину цього життя. На це може піти два і більше роки, залежно від емоційної близькості даної людини з померлим.

Незважаючи на те, що горе – нормальне відповідне почуття на втрату близької людини, іноді воно може породжувати досить дивні реакції, які викликають побоювання. Кожна людина переносить страждання своїм власним унікальним чином, але консультант повинен вміти заспокоїти абонента, пояснити, його поведінка є типовою для пережитого стану і тому з ним усе в порядку. Не всі із цих проявів розумні, деякі доводиться змінювати, але всі вони доступні розумінню й не вказують на «божевілля». Консультанту необхідно відрізняти нормальні і патологічні прояви і реакції, щоб вчасно змінити русло розмови або застосувати окремі види терапії.

Типові симптоми горя (нормальні) :

Порушення сну.

Анорексія – різка втрата або збільшення ваги.

Подразливість.

Складнощі з концентрацією уваги.

Втрата інтересу до новин, роботи, друзів, церкви і т. д.

Пригніченість.

Апатія і відчуження; самотність.

Плач.

Самокритика.

Суїцидальні думки.

Соматичні симптоми

Почуття втоми.

Застосування медикаментів (снотворних або заспокійливих).

Галюцинації, ототожнення з померлим або відчуття його присутності.

Нетипові симптоми (патологічні) :

Тривалі переживання горя (кілька років).

Затримка реакції на смерть близького (немає вираження страждань протягом 2 і більше тижнів).

Сильна депресія, яка супроводжується безсонням, напруга, гіркі докори на свою адресу і необхідність самокритики.

Поява хвороб психосоматичного характеру, таких як виразковий коліт, ревматичний артрит, астма.

Іпохондрія: розвиток симптомів, від яких страждав померлий.

Гіперактивность: людина починає розвивати кипучу діяльність, не відчуваючи болю втрати.

Яскрава ворожість, спрямована проти конкретних людей, часто супроводжувана погрозами, однак тільки на словах.

Неадекватна нормальному соціальному і економічному існуванню поведінка. Може бути повна зміна стилю життя.

Стійкий дефіцит ініціативи, нерухомість.

Слабковиражені емоції; нездатність емоційно відчувати.

Різкі переходи від страждань до самозадоволення за короткі проміжки часу. Можливе виношування суїцидальних планів.

Зміна відношення до друзів і родичів; подразливість, небажання набридати, відхід від соціальної активності; прогресуюча самотність.

Розмови про суїцид, возз'єднання з померлим, про бажання з усім покінчити.

Кліше, яких варто уникати консультантові під час сеансу:

«На все воля божа». Людина не є настільки всезнаючою, щоб визначати волю божу, до того ж більшості людей це ні до чого. Така заява змальовує бога як якусь жорстоку і порочну силу, що забирає людину від її близьких без усякого розбору.

«Мені знайомі Ваші почуття». Кожна людина унікальна, і всі взаємині єдині у світі. Ми не можемо знати, що почуває інша людина, зіштовхнувшись зі смертю, оскільки ніколи не зможемо пережити її почуття.

«Уже пройшло три тижні з його/її смерті. Ви ще не заспокоїлися?» Не існує ліміту часу, відпущеного стражданню. Прийнято вважати, що переживання горя може тривати від шести місяців до двох років, хоча не виключені відхилення і у один, і в інший бік.

«Дякуйте богові, що у вас є ще