Консультування тривожних клієнтів, а також при реакціях страху і фобіях

Наведемо найбільш загальні поради, якими у цьому випадку потрібно скористатися психологові-консультантові:

клієнтові зі слабкою волею не можна рекомендувати те, що вимагає значних і тривалих вольових зусиль, що не розраховано на досягнення швидкого позитивного ефекту. Такому клієнтові розумно радити те, чим він може скористатися легко і що може дати позитивний результат майже відразу, навіть якщо цей результат слабко помітний спочатку;

наполегливому клієнтові з сильною волею, навпаки, бажано рекомендувати те, що може мати максимальний, чітко виражений ефект, але вимагає від нього довгих, напружених зусиль, спрямованих на досягнення цього ефекту;

клієнтові з невдалим минулим досвідом регулювання власних депресивних станів треба, для підвищення впевненості у собі, рекомендувати те, що може відразу ж дати виражений позитивний ефект;

занадто оптимістично настроєному клієнтові, який очікує швидких позитивних і значних результатів від застосування отриманих практичних рекомендацій, варто порадити бути більш стриманим у своїх очікуваннях;

того, хто, навпаки, настроєний з самого початку досить скептично, не вірить у позитивний результат справи, варто підбадьорити.

Не всі люди в стані депресії мають намір вчинити самогубство, однак поза депресією самогубство відбувається дуже рідко. Вживаються спроби дати більш повну характеристику групі потенційних самогубців. На сьогодні (за Кеннеді) розрізняють кілька критеріїв ризику:

самотні чоловіки (розлучені і без близьких друзів) старші 40 років;

особи, які живуть на самоті;

алкоголіки;

люди, які пережили значну втрату;

люди похилого віку, які страждають на соматичні захворювання.

Також відзначають дві умови, які сприяють спробам самогубства. Перша – збільшення стресу до важкого для індивіда рівня. Друге – нездатність перебороти стрес ні наодинці, ні за допомогою інших. Здебільшого рішення про самогубство не виникає раптово – часто йому передує серія спроб поділитися своїми намірами з іншими людьми.

Виділяють чотири умови, які сприяють можливості самогубства:

депресія;

дезорієнтація з галюцинаціями і маренням;

прагнення повернути собі контроль за оточенням у певних обставинах, наприклад: невиліковно хвора людина може намагатися вчинити самогубство з метою взяти під контроль час своєї смерті;

залежність від інших і значна незадоволеність таким положенням.

Дуже важлива риса потенційного самогубця – амбівалентність. Вона ускладнює розпізнання справжніх його намірів, тому про тих, хто знамагався вчинити самогубство, іноді можна почути: «Не схоже на депресію – учора ввечері в нього був гарний настрій».

Консультант, який зустрічається із клієнтами, що мають суїцидальні наміри, насамперед зобов'язаний проаналізувати власні установки і почуття стосовно самогубства, знати їх заздалегідь. У роботі ніколи не слід приховувати свої справжні почуття. Гарний контакт із консультантом може бути найміцнішою ниткою, яка зв'язує людину, що втратила надію, з життям. Іноді вважається, що обговорення з клієнтами можливості самогубства тільки підсилює їх намір, однак, як правило, бесіда про почуття, які підштовхують до самогубства, зменшує імовірність реалізації спонукань, тому консультант не повинен ухилятися від обговорення з депресивними клієнтами проблеми самогубства. Тим самим він показує клієнтові, що думки про самогубство можуть бути сприйняті і зрозумілі іншою людиною.

Розглядаючи дуже серйозно будь-який намір самогубства, все ж таки не можна забувати про можливість маніпулятивної загрози з метою переконати консультанта у важливості своєї проблеми і претендувати на максимум його часу. Більшість симулянтів є істеричними особистостями, деякі клієнти говорять про самогубство з бажання помститися тим, хто нібито їх недостатньо любить. Взагалі елемент ворожості присутній майже в кожному самогубстві.

Зустрівшись на консультації з депресивним клієнтом, який висловлює суїцидальні наміри, дуже важливо оцінити ризик їх реалізації. Від правильного прогнозу може залежати життя клієнта. Як вважає Претцель, “задум самогубства має три складові: вибір засобу, убивча міць засобу і його доступність”. Якщо людина вже вибрала спосіб самогубства, який напевно забезпечує смерть, і засіб легко доступний, ризик стає дуже значним.

Ступінь імовірності самогубства консультант може з'ясувати, задаючи клієнтові непрямі запитання. Прямо запитувати: «Чи не маєте Ви наміру вчинити самогубство?» – неприйнятно, тому що таке питання спонукає клієнта до заперечення. Ефективною є тактика «поступового» розпитування.

Поступовість опитування дає можливість точніше довідатися, як далеко зайшов клієнт у своїх думках про смерть. У наведеному випадку клієнт має явні суїцидальні наміри, однак прямої загрози самогубства ще немає. Засновник логотерапії Франкі пропонує оцінювати замість імовірності самогубства величину життєвого потенціалу і запитувати клієнта не про причину небажання жити, а про сенс життя для нього. Чим більше існуватиме ниток, які зв'язують клієнта з життям, тим менш імовірним буде самогубство. Існують певні правила консультування осіб, які збираються вчинити самогубство:

1) з такими клієнтами потрібно частіше зустрічатися;

2) консультант повинен звертати увагу суїцидального клієнта на позитивні аспекти в його житті. Наприклад: «Ви згадували, що колись багато чим цікавилися. Розкажіть про свої уподобання» або «Завжди є заради чого жити. Що Ви думаєте про це?». Такі запитання допомагають клієнтові відшукати ресурси для подолання важкого етапу життя.

3) довідавшись про намір клієнта вчинити самогубство, не треба панікувати, намагатися відволікти його якимось заняттям і застосовувати до моралізацію («Від цього нічого не зміниться», « А Ви знаєте, що всі релігії вважають самогубство найбільшим гріхом?»). Така тактика лише переконає клієнта, що його ніхто не розуміє і консультант –