Консультування тривожних клієнтів, а також при реакціях страху і фобіях

6-12 тижнів – на цій стадії знімаються всі наслідки шоку і усвідомлюється реальність втрати. Спектр пережитих у цей час емоцій досить широкий; людина відчуває втрату і погано контролює себе. Основними видами переживань абонентів періоду є:

Різка зміна режиму сну.

Панічний страх, часто паранойя.

Зміни в апетиті, які супроводжуються значною втратою або збільшенням ваги.

Періоди незрозумілого плачу.

Втома і загальна слабкість.

М'язовий тремор.

Різкі зміни настрою.

Нездатність зосередитися.

Зміни сексуальної активності.

Недостатня мотивація.

Фізичні симптоми страждання.

Підвищена необхідність говорити про померлого.

Сильне бажання усамітнитися.

3-4 місяці – починається цикл «гарних і поганих днів». Підвищується подразливість і знижується терпимість відносно фрустрації. Не виключаються вербальне і фізичне вираження гніву, відчуття емоційної регресії, ріст соматичних скарг, особливо інфекційного і простудного характеру, внаслідок пригніченості імунної системи.

6 місяців – з настанням шестимісячного строку починається депресія. Вага пережитого слабшає, але емоції залишаються яскравими. Річниці, дні народжень, свята особливо тяжкі, вони знову несуть із собою депресію.

12 місяців – перша річниця смерті може бути або травмуючою, або переломною, залежно від наслідків пережитих за рік страждань.

18-24 місяців – це час «розсмоктування». Біль втрати стає терпимішим і людина, яка пережила втрату близького, повертається до колишнього життя. Відбувається «емоційне прощання» з померлим, усвідомлення того, що оскільки цю людину забути неможливо, то більше немає необхідності наповнювати болем втрати все своє життя. Саме в цей період часу зникають зі словникового запасу слова «важка втрата» й «горе».

Цей календар, як і стадії пережитого нещастя, може змінюватися. Люди будуть рухатися в його межах, іноді повертаючись на стадію перших годин, а потім перестрибуючи назад у реальність. Це нормально й очікувано. Запропонований календар усього лише довідник, і саме так повинен розглядатися.

Запропоновані нижче стадії справедливо вважаються загальними для людей, що переживають втрату. Однак необхідно зрозуміти, що всі люди різні і сам процес мінливий, так що більшість необов'язково починає з першої стадії і буде переживати всі їх по черзі аж до десятої. Велику роль відіграє рухливість, яка пов'язана з переміщеннями між стадіями і всередині них; нерідко люди говорять консультанту про те, що після тижня-двох «прогресу, « вони повертаються назад, до початкової стадії. Важливо пам'ятати, що горе абонента несе в собі емоційну ілюзію регресії, хоча насправді завжди відбувається рух уперед. У найгіршому разі цей рух просто завмирає. Навіть те, що процес переживання втрати не слабшає і не переривається – вже прогрес.

Розглянемо окремі стадії переживання втрати, зі скаргами на які доводиться стикатися консультантові.

Шок – потрясіння, пережите в момент смерті близької людини, має місце навіть у випадку її довгої невиліковної хвороби і довгих місяців болісної підготовки до цієї події. Дуже часто цей період часу люди описують, вживаючи вираження «автопілот». Наша пам'ять зберігає дуже мало докладних деталей цього періоду часу, лише знання того, що має бути зроблено. Шок звичайно проходить через п'ять-шість тижнів, але може тривати і довше, залежно від уміння людини захищатися від хворобливих відчуттів. У цей період необхідно дати зрозуміти людині, що відсутність яскравих спогадів про момент смерті є нормальним явищем.

Сплеск емоцій – ми можемо і не побачити сильного сплеску емоцій у момент смерті, а потім його зниження через кілька тижнів. Коли шок остаточно розсіюється, людина може переживати сильні емоції, такі як роздратування, страх, каяття і самотність. У цей період переглядається прожите життя, і люди дуже дивуються, виявивши, як сильно вони залежали від померлого. Неправильне усвідомлення цього може привести до втрати впевненості в собі і відчуття неадекватності.

Депресія – збирає всі вищезгадані емоції і підсилює їх, додаючи почуття безпорадності і безнадійності. Люди скаржаться консультанту на те, що «не відчувають» більше поруч із собою своїх близьких або хочуть “бути з ними”. Родина і друзі побоюються суїциду, але самі абоненти звичайно виражають цей стан так: «Я не буду із собою нічого робити, але якщо смерть прийде до мене в цю ніч, я не прожену її».

Фізичні симптоми страждання – це загальне явище, особливо серед дітей. Якщо причиною смерті був інфаркт, абоненти скаржаться на стискання в грудях, біль, який поширюється від щелепи вниз до лівої руки, і інші симптоми, які мали місце в померлих.

Занепокоєння – людям, які втратили близьких, часто сняться яскраві сни, у яких вони бачать або чують втрачених близьких людей. Може бути і спіритичне занепокоєння, яке виражається, наприклад, такими словами: «Де зараз мій коханий?» або «Чи щасливий він/вона?», «Як може він/вона перебувати у світі, знаючи, що я так страждаю?» або «Чи будемо ми разом, коли я помру?». Іноді це відчуття приймає форму страху перед божою карою, що може викликати додаткові втрати. Багато абонентів глибоко стурбовані можливістю «забуття» своїх улюблених, що виражається в тому, що навряд чи вони зможуть