Консультування тривожних клієнтів, а також при реакціях страху і фобіях

«Бог вибирає кращих». Це означає, що всі на землі, включаючи і цю конкретну людини, не настільки гарні в очах бога. І знов-таки бог не піклується про страждання, які заподіює близьким.

«Вибачте». Це дуже розповсюджена автоматична реакція на повідомлення про чиюсь смерть. Ми просимо вибачення за те, що життя закінчене, що люди переживають горе, за те, що нам нагадали про те, що всі ми смертні. Однак, для людини, яка переживає втрату близького, ці слова вимагають відповіді, яка пролунала б недоречно. Що можемо ми сказати у відповідь на «вибачте», «дякую», «усе в порядку», «розумію»? У цій ситуації немає адекватної відповіді, і коли людина знову і знову чує «вибачте», ці слова швидко стають порожніми і безглуздими.

«Ви повинні бути сильними заради своїх дітей, дружини (чоловіка) і т. д. «. Страждаючій людині немає необхідності бути сильною заради будь-кого, крім самої себе. Переконуючи людей бути сильними, ми тим самим вмовляємо їх відректися від реальних емоцій. Це може привести до інших проблем.

Наведемо основні прохання до консультанта людей, які пережили втрату:

«Дозвольте мені просто поговорити». Ці люди хочуть говорити про померлого, причину смерті, і про свої почуття у зв'язку із цим. Їм хочеться проводити довгі години в спогадах, сміючись і плачучи. Вони хочуть розповісти про життя померлого однаково кому, тільки б слухали. У випадку насильницької смерті їм необхідно ще раз перебрати всі дрібні подробиці доти, доки вони перестануть лякати їх і дадуть їм спокій, тоді вони зможуть оплакувати свою втрату.

«Запитайте мене про нього/неї». Ми часто уникаємо розмов про померлого, але близькі інтерпретують таку поведінку як забуття або небажання обговорювати саму смерть. Це демонструє рівень нашого дискомфорту, але не нашої турботи про близьких померлого. «На кого він/вона був схожий?», «Чи є у Вас фотографія?», «Що він/вона любив робити?», «Які Ваші найприємніші спогади пов'язані з ним/нею?». Це тільки кілька питань, задавши які, консультант може виявити свій інтерес до проблеми.

«Підтримайте мене і дозвольте мені виплакатися». Немає більшого подарунка, який консультант може подарувати вбитій горем людині, чим сила моральної підтримки. Люди плачуть, їм необхідно плакати, і набагато краще робити це в обстановці розуміння, ніж наодинці. Страждаюча людина завжди вправі не прийняти допомогу, що не заважає щонайменше запропонувати її.

«Не лякайтеся мого мовчання». Бувають випадки, коли люди ніби завмирають, беззвучно дивлячись у простір. Немає потреби заповнювати тишу словами. Ми повинні дозволити їм поринути у свої спогади, якими б болючими вони не були, і бути готовими продовжити розмову, коли абонент повернеться в стан «тут і зараз». Консультанту не потрібно знати, де людина була і про що думала. – він повинен потурбуватися, щоб людині було комфортно. Більшу частину часу люди навряд чи можуть виділити свої спогади у підходящі слова і будуть вдячні за те, що ви просто були з ними поруч у цій тиші.

 

 

Консультанту не можна порівнювати асоціальну особистість н з особою, яка поводить себе асоціально внаслідок внутрішніх невротичних конфліктів. Невротик переживає провину внаслідок своєї поведінки, що непритаманно асоціальній особистості. Хоча ознаки асоціальної поведінки можуть виявитися задовго до підліткового віку, саме в цей час асоціальність особливо помітна і виражається у агресивності, безладній сексуальній поведінці,, схильності до вживання алкоголю і наркотиків.

Консультант повинен знати, що асоціальна особистість – це не просто інша людина, вона різко відрізняється від інших – відношенням до себе й інших людей, цілями життя. Асоціальна особистість дивиться на інших людей як на джерело небезпеки або насолоди, не зертаючи уваги на їх безпеку, зручність, задоволення. Вона переживає власні спонукання як невідкладні, відкладення реалізації яких або заміна чимось іншим є неможливими. Задоволення таких спонукань веде до розбещеності, стану перенасичення, але не до переживання щастя з властивим йому почуттям підвищення самоповаги.

Асоціальна особистість нетерпляча, керується безпосередніми спонуканнями і не в змозі терпіти затримку у задоволенні своїх потреб. Вона може вкрасти тому, що в цей момент не має з собою грошей або просто не хоче одержати бажане законним способом. Від асоціальних дій не стримує навіть загроза покарання. Імпульсивність таких клієнтів у задоволенні потреб супроводжується приступами агресивності у ситуаціях фрустрації, а внаслідок відсутності емпатії агресивним реакціям бувають властиві жорстокість і садизм.

Асоціальна особистість не здатна зав'язувати тісні міжособистісні відносини, дружба потребує від неї проблемних якостей. Асоціальні індивіди можуть лише брати від інших, але нічим не хочуть жертвувати, і це породжує сімейні безладдя. Вони орієнтуються винятково на себе й не сприймають інших людей як мають права й почуття. Інші люди для них тільки засіб досягнення власних цілей. Асоціальна особистість нерідко паразитує на навколишніх, використовуючи свою зовнішню привабливість. У силу перерахованих причин консультантові важко проявляти емпатію до таких клієнтів, а їх нездатність встановити близькі і осмислені відносини перешкоджає одержанню користі від консультування і психотерапії. Однак, беручи до уваги дріб'язковість почуттів асоціальної особистості, консультант не повинен звинувачувати себе, якщо з нею не вдається налагодити емоційний контакт.

Асоціальні особистості рідко потрапляють до консультанта за власним бажанням, найчастіш їх направляє школа або інші організації, тому консультантові спочатку потрібно з'ясувати причини приходу клієнта на консультацію. Встановлювати контакт з асоціальними клієнтами дуже важко, тому що вони привносять свій повсякденний стиль життя і спілкування у процес консультування. Консультант у прагненні допомогти може перестаратися і стати об'єктом маніпуляції такого клієнта, тому для недосвідченого консультанта асоціальна особистість становить небезпеку.

Асоціальна особистість має схильність уникати відповідальності за неприйнятну поведінку за рахунок раціоналізації і перекладати свою провину на інших. Тривале спілкування з такою людиною завжди починає викликати незадоволеність, напругу і роздратування. При роботі з такими клієнтами консультантові дуже важливо в будь-який момент ідентифікувати свої почуття і покладатися на них, тому що цей єдиний метод уникнути маніпуляцій з боку клієнта і виконувати роботу, не звертаючи уваги на труднощі.

 

Абрамова Г. С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. – Изд. 6-е, перераб. и доп. – М. : Академический проект, 2001. – 480 с.

Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. – М. : Независимая фирма «Класс», 2000. – 208 с.

Алешина Ю. Е. Специфика психологического консультирования //Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. Журнал. – 1994. – №1. – С. 22-33.

Бельская Е. Г. Основы психологического консультирования и психотерапии. Учебное пособие. – Обнинск: ИАТЭ, 1998. – 80 с.

Васьковская С. В., Горностай П. П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. – Киев: Вища шк., 1996. – 192 с.

Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. – Киев: Наукова думка, 1995. – 128 с.

Гулина М. А. Терапевтическая и консультативная психология. – СПб. : Издательство «Речь», 2001. – 352 с.

Елизаров А. Н. Особенности психологического консультирования как самостоятельного метода психологической помощи //Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. Журнал. – 2000. – №3. – С. 11-17.

Кочюнас Р. -А. Б. Основы психологического консультирования /Пер. с лит. – М. : Академический проект, 1999. – 239 с.

Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирование. – М. : Смысл, 1998. – 109 с.

Обозов Н. Н. Психологическое консультирование (методическое пособие). – Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский государственный университет. Ассоциация лекторов. Центр прикладной психологии, 1993. – 49 с.