+3 8(066) 185-39-18
fім., множ. За хмарами – мури-хмари. (ОСтеф1:202 # 1938).
В окремих випадках труднощі виникають при встановленні початкової форми одного з компонентів складеного найменування, напр.: змаліли чи змаліла. Зміна форми несла би зміну значеннєвих відтінків у семантиці АЛН. У подібних випадках залишаємо змаліли і використовуємо його інфнивну форму. Крім того, цей новотвір входить до контексту, що уже був зацитований, тому, щоб не повторюватися і зекономити словниковий простір, подаємо неологізм зі вказівкою на те, де можна знайти контекст, напр.: змаліти дієсл., див. словник.
У поетичному лексиконі Олекси Стефановича поодинокими прикладами представлено юкстапозити, у яких один із компонентів має форму однини, а інший - множини. У таких випадках граматичне значення числа встановлюється за стрижневим словом, виявити яке допомагає контекст. Певні труднощі виникають при визначенні граматичного роду юкстапозитів, переважна більшість яких у доробку неокласиків утворена на основі словосполучень із підрядним зв'язком.
Окрім труднощів у визначенні граматичної кваліфікації авторських новотворів, при укладанні словника АЛН постає ряд проблемних питань, пов'язаних із зарахуванням до його складу певних одиниць. Виникнення дискусійних моментів частково зумовлюється відсутністю у сучасному мовознавстві єдиноприйнятого визначення поняття “авторський лексичний новотвір”.
Поняття оказіональної одиниці можна трактувати дещо ширше від традиційного. До індивідуально-авторських номінацій, зазначає Г. Вокальчук, доцільно зараховувати не лише слова, утворені в результаті структурних і семантичних змін вихідних одиниць, але й ті, що є своєрідними авторськими видозмінами узуальних лексем, повністю збігаючись із ними у значенні. Ступінь новизни у таких одиниць, як правило, мінімальний. Головною підставою для зарахування таких номінацій до АЛН є свідома (!) видозміна (іноді – деформація) автором фонетичних, словотвірних чи морфологічних норм, що зумовлена передусім специфікою поетичного мовлення [27, с. 64].
Проте не завжди авторська зміна наявних лексем зумовлюється суто версифікаційними потребами. Як зазначає дослідниця [27, с. 65] , головними чинниками, що впливають на появу фонетично або афіксально модифікованих узуальних слів (без семантичного оновлення останніх) є такі:
1) пошуком необхідної рими;
2) потребою збереження ритміки строфи;
3) прагненням надати номінації певного стилістичного відтінку – приміром з метою більш чіткого відтворення і, особливо, виокремлення алітерації звуків;
4) в окремих випадках поява авторських словотвірних варіантів спричинена як вимогами віршування, так і стилістичними настановами.
Ще однією проблемою для лексикографічного опису авторських новотворів є кваліфікація слів, які можуть бути діалектними. Науковці, зокрема, слушно зауважують, що часто буває важко з повною достовірністю встановити, чи те або інше слово поет створив сам, а чи воно було почуте і запозичене ним із народних уст [32, с. 53].
Формування реєстру авторських лексичних новотворів – це тривала і копітка робота, яка передбачає обов'язкове опрацювання загально-мовних словників. Варто зауважити, що в процесі відбору індивідуально-авторських новотворів дослідники здебільшого звіряють їх за “Словником української мови” в 11-ти томах та словником Б.Грінченка. На початкових етапах роботи нами теж було опрацьовано ці лексикографічні джерела. Проте повнішу картину лексичного складу української мови у період, коли творив Олекса Стефанович, дають словники, видані раніше або в той самий часовий проміжок, приміром “Словник наголосів української мови”, укладений М. І. Погрібним у 1959 році (СНУМ), “Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів” В. Доманицького 1906 року (СПЧС) та ін. (див. Лексикографічні джерела та їх умовні позначення). У результаті додаткової звірки матеріалу за різними словниками з реєстру новотворів Олекси Стефановича було виключено близько 30-ти слів, які фіксувалися в опрацьованих лексикографічних джерелах: вгразити /у словнику - вгразнити/ (СПГ); водорощі, вибільшувати (ТСЖВМ); безкорм’я, нарозпашку, обіруч (СНУМ); завбачний (ПСС); чобітонько, видаровувати (СЧС); злаштований, знечулити(УАC) та ін. Для лексикологічного аналізу новотворів Б. Нечерди залучалися також деякі словники української мови другої половини XX ст., після звірки з якими зі списку авторських інновацій було виключено ще більше десятка одиниць, напр. вижниця, завалля, згар, лукавка (УСЕ), та ін.
Отже, поглиблений лексикографічний аналіз іноді дає несподівані результати, і тому, на нашу думку, є дуже важливим, особливо у тих випадках, коли є певні сумніви щодо надання лексемі статусу авторського неологізму.
Як уже зазначалося, у процесі формування реєстру індивідуально-авторських новотворів ураховувалася їхня відсутність у лексикографічних працях XX ст. Відомо, що найбільше академічне видання цього періоду – 11-томний “Словник української мови” (К., 1970-1980) – нараховує близько 134 тисяч лексем. На початку XXI ст. з'явилися лексикографічні праці, до реєстру яких увійшло понад 200 тисяч одиниць [ВЗОС-03; ВТС]. Деякі зі слів, виявлених у доробку Олекси Стефановича, що з урахуванням кількох критеріїв розглядалися як АЛН, теж засвідчені в цих нових лексикографічних виданнях. Зазначені слова утворені за продуктивними в сучасній українській мові типами і без порушення дериваційних законів мови. І, можливо, з часом, після ретельного опрацювання індивідуально-авторських новотворів багатьох письменників та перевірки АЛН за різними лексикографічними джерелами, можна буде визначити конкретний внесок О. Стефановича у розвиток лексичного складу української літературної мови, у якому знайшли своє місце колишні авторські новотвори М.Старицького (мрія, страдниця). 1.Франка (чинник, поступовий), І.Нечуя-Левицького ( стосунок).
3.4 Скорочення й умовні позначки, уживані в словнику
Умовні скорочення і позначки – невід’ємна частина будь-якого довідкового джерела лексикографічного характеру. Тому, з метою економії т.зв. словникового простору, в лексикографічних