+3 8(066) 185-39-18
fсвої найменування у національній мові, а також створив нові образи, що в поетичному тексті автора одержали високоестетичні назви.
Б) Семантичні особливості прикметникових новотворів.
У поетичному словнику Олекси Стефановича прикметникові інновації формують вагомий щодо кількості клас номінативних одиниць. Серед проаналізованих інновацій виокремлено такі тематичні групи:
- назви колірних ознак: багряновидий, біловісонний, білоконний, білопінний, білоснігий, густосиня, жар-малиновий, зелено-краплистий, злотно-зелений, настрашено-білий, янтарно-медяний;
- назви емоційно-психічних станів: мукотворний;
- номінації з нумеративним компонентом: напівбеззоре, ошестиножений, стогудний, стомітлий, стомогутній, сторокотна, стоукрутний, щодругий;
- назви характерологічних ознак денотата: великогордий, вогненнолявий, вседобрий, всепотужний, звірячо-хижий, зловорожий, злоречий, любашний, людиноликий;
- назви зовнішніх ознак денотата: борзокопитний, злотокований, копоторогий, крильний, стидно-гола;
- назви темпоральних ознак: близько-останній, дозавітняя, кінцесвітній;
- номінації з компонентом на означення звукових явищ: глухомурий, німовний.
Як бачимо, семантика прикметників, засвідчених у поетичному лексиконі Олекси Стефановича, різноманітна і різнопланова. Більшість оказіональних утворень є композитами, що дає можливість поету зробити своє мовлення точним і лаконічним, надати йому більшої виразності.
Оказіональним прикметникам Олекси Стефановича притаманна експресивність, оригінальність та більша семантична місткість порівняно з простими за структурою дериватами. Інновації характеризуються високою інформативністю, зумовленою їхніми структурним особливостями.
В) Семантичні особливості дієслівних новотворів письменника.
У сфері дієслівної номінації вирізняються такі тематичні групи одиниць зі значенням:
- «набувати певної характеристики за зовнішнім виглядом»: згрудитися;
- «набувати певної внутрішньої характеристики»: змаліти, лицаріти, рубініти;
- «витворювати певний звук»: забленькати, рида-кричати, ячати;
- «впливати на певний об’єкт з подальшою внутрішньою / зовнішньою його зміною»: знеголовити, розкавалкувати;
- «займатися певним видом професійної/ непрофесійної діяльності»: кігтити, зафіранити.
Як бачимо, група дієслівних новотворів у поетичному лексиконі Олекси Стефановича вирізняється багатством і різноманітністю семантичної структури. Зазвичай семантика новотворів прозора. Автор вдало створює динамічні картини буття, реалістично відтворюючи зміни в суспільстві, у житті окремої особистості.
Г) Семантичні особливості прислівникових інновацій письменника.
У галузі прислівникової номінації виокремлено такі тематичні групи новотворів:
- адвербіальні неолексеми з препозитивним нумеративним компонентом (на позначення означеної та невизначеної кількості): стогрудо;
- адвербіальні неолексеми, що характеризують звуковий вияв дії: хряскотно;
- адвербіальні неолексеми, в основі яких лежить характеристика частин тіла людини: голоснорого;
- адвербіальні неолексеми з темпоральними ознаками: віквічно, зневчасна;
Більшість прислівників, зафіксованих у поетичному мовленні поета, утворено без порушень законів словотвірної системи української мови. Типовим є утворення адвербіальних інновацій за допомогою твірного форманта -о від узуальних прикметникових основ.
Оказіональні прислівники-композити є семантично виразні, прозорі, допомагають точніше передати авторське бачення світу.
Висновки до розділу 2
Отже, аналізований матеріал засвідчує, що Олекса Стефанович активно експериментував у сфері оказіонального словотворення. Пишучи поезії впродовж цілого життя (найпродуктивніший період творчості письменника (за кількістю АЛН) припадає на 1923 – 1929 роки, Олекса Стефанович створив 57 АЛН, що становить 39,6% усіх авторських інновацій таких частин мови як іменник, прикметник, дієслово, прислівник, дієприкметник, дієприслівник. Домінантною групою із-поміж усіх АЛН є оказіонально-предметні номінації, яким за кількістю значно поступаються інновації з атрибутивним значенням, АЛН на позначення дії / стану та адвербіальні одиниці.
Для того, щоб охопити зміни у суспільному житті і якомога влучніше передати своє особисте враження від складного розвитку тогочасного суспільства, Олекса Стфанович витворює свій неологічний світ різними словотвірними способами, (зокрема, характерним є те, що велику кількість неологізмів у його поетичному словнику становлять складні номінації, утворені основоскладанням та юкстапозицією). Помітним у його словотворчості є вплив фольклорних традицій, значне розширення зображальних можливостей мови унаслідок використання саме авторських лексичних новотворів, які суттєво збагатили поетичний словник XX століття.
РОЗДІЛ 3. Лексикографічна інтерпретація авторських лексичних новотворів Олески Стефановича
3.1 Загальні теоретичні засади створення словника авторських лексичних новотворів Олекси Стефановича
Лексикографія (або словникарство) – розділ мовознавства, який пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх засад. Відповідно до цього виділяють практичну і теоретичну лексикографію. Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке здійснювалося у вигляді глос – тлумачних написів на полях і в тексті перших рукописних книг [86, с. 296].
Наприкінці XX – на початку XXI ст. в українській лінгвістиці посилюється увага науковців до вивчення нових слів, зокрема й ідивідуально-авторських (Н.М. Сологуб, О. А. Стишов, Г.М. Вокальчук, В.В. Герман, О.О. Жижома, Ж.В. Колоїз, Л.В.Пашко, та ін.). У результаті плідної роботи лексикологів зібрано й проаналізовано багатий фактичний матеріал (АЛН), який потребує систематизації у спеціальних словниках.
Питання про створення словників індивідуально-авторських новотворів порушувалося віддавна і неодноразово. Так, В.В.Лопатін зауважував: “А яким цікавим завданням є підготовка та видання спеціального словника оказіональних слів окремого письменника, чиї твори багаті такими словами... Він став би незамінним джерелом для вивчення творчої лабораторії цього письменника, його поетики, його мовленнєвого новаторства, його роботи над художнім образом” [60, с. 147] Цю думку поділяє Л.О. Пустовіт, яка вважає, що “оптимальним способом опису нової лексики, зокрема, індивідуально-авторських новотворів, якими буквально насичена українська поезія XX століття, є створення спеціальних словників нових слів” [72, с. 2].
Першими спробами укладання таких лексикографічних праць в українському мовознавстві були словники неологізмів П.Тичини та