Макроекономіка як наука

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

108

Мова:

Українська

Оцінка:

її основу покладено економічну доктрину, яка отримала назву неолібералізм (неоконсерватизм). Цю доктрину представляють такі відомі світові економічні школи як монетаризм, школа економіки пропозиції, раціональних очікувань. Вони виходять із класичного уявлення про капіталізм як систему, що самонастроюється, регулятором її є ринок. Неолібералізм, на відміну від неокласичної школи початку ХХ століття, що виходила з принципу невтручання держави в економічне життя, допускає участь держави у регулюванні економіки, проте суттєво обмежує безпосередню активну виробничу діяльність держави. У нових умовах ринок і держава почали відігравати важливу роль у регулюванні сучасної економіки. П. Самуельсон підкреслював, що ринковий механізм визначає ціни і виробництво у багатьох сферах, у той час як держава регулює ринок через оподаткування, витрати тощо. В цьому контексті заслуговують на увагу слова відомого угорського економіста Яноша Корнаї: «Не слід будувати берлінську стіну між ринком і державою». Ринок і держава – дві могутні сили, які не протистоять одна одній, а доповнюють одна одну в ході економічного розвитку.

Таким чином, надмірне поширення регулюючої діяльності держави має негативні наслідки, що проявляються у зниженні показників соціально-економічного розвитку суспільства, але негативні наслідки має і надмірне згортання регулюючої ролі держави в економічній і соціальній сфері.

В Україні, в силу специфіки економіки перехідного періоду, економічна роль держави зростає. А із завершенням перехідного періоду, коли ринкові механізми запрацюють на повну силу, роль держави в економічному житті нашої країни послаблюватиметься. А сьогодні поглиблення ринкової трансформації економіки потребує утвердження нормативно-правової бази, завершення процесу формування у країні ефективної ринкової інфраструктури, підготовку кадрів, здатних працювати у нових умовах. Важливим також у цьому плані є зміцнення інституту приватної власності, захист національного капіталу, стимулювання підприємництва, малого бізнесу. Держава має відігравати основну роль у вирішенні цих завдань.

До принципово важливих функцій української держави належить забезпечення екологічної безпеки як однієї з невід'ємних складових національної безпеки загалом. Це актуально, враховуючи наслідки Чорнобильської катастрофи і погіршення екологічної ситуації в Україні в цілому. Головною метою екологічної політики держави має стати формування і реалізація стратегії національного природокористування і захисту навколишнього середовища.

На певному етапі розвитку важливим завданням держави є створення сприятливих інституційних передумов реалізації завдань європейської інтеграції та утвердження в Україні соціально-орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку.

3. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

Розглядаючи роль держави в ринковій економіці, ми виділили основні напрямки державного втручання в економіку: надання суспільних благ, захист конкурентного середовища, перерозподіл національного доходу та багатства, підтримка макроекономічної стабільності й т. ін. Виконання будь-яких функцій держави вимагає фінансових засобів. Отримати їх можна тільки з допомогою податків.

Податок – це обов'язковий збір, який стягується державою з юридичних і фізичних осіб. Відмінною ознакою податків є їх примусовий характер. Це означає, що фізичні або юридичні особи зобов'язані згідно з законом сплачувати податки незалежно від свого бажання. Порушення цього зобов'язання пов'язано з покаранням, яке передбачене законами тієї чи іншої країни.

Протягом усієї історії людства жодна держава не могла існувати без податків. За допомогою податків держава отримує ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. П. Самуельсон у підручнику “Економікс” відзначає: “У далекому минулому податки встановлювалися тими, хто був при владі, виключно заради їхньої вигоди, й оподаткувалися ті, хто не був при владі”.

У розвиненій ринковій економіці податкова система побудована на інших принципах. Основні серед них такі:

Платоспроможність. Рівень податкової ставки повинен встановлюватись із урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів. Податок повинен бути однаковим для осіб з однаковою платоспроможністю. Люди з різним рівнем доходів повинні сплачувати різні податки. Пропорційний податок (часом його називають податком з однаковою ставкою) означає, що ставка податку є однаковою для всіх платників. Наприклад, прибутковий податок для всіх фізичних осіб в Україні з 1 січня 2004 року становить 13 відсотків з 1 січня 2007 року – 15 відсотків. Це і є пропорційний податок. Прогресивний податок означає, що ставка податку є вищою для тих, хто має вищий рівень багатства чи доходів. Регресивний податок означає, що бідні люди платять більшу ставку податку, ніж люди з вищим рівнем багатства чи доходів. Сюди належать непрямі податки, тобто податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, митні збори та інші. Оскільки вони перекладаються через ціни на споживчі товари однаковою мірою на осіб з високими і низькими доходами, то поглинається відносно більш висока частка доходів низькооплачуваних верств.

Ефективність. Податок не повинен перешкоджати активності виробника. Податок повинен стимулювати людей до роботи і до інвестицій у новий бізнес. Він повинен більшою мірою стимулювати більш ефективного виробника, ніж менш ефективного виробника. Відомий американський вчений у галузі оподаткування А. Лаффер ще в середині 70-х років ХХ ст. показав, що податкові надходження є одночасно продуктом і податкової ставки, і податкової бази (суми доходів). У міру того, як податкова ставка зростає, база скорочується.

Лаффер зробив висновок про те, що завдання пожвавлення ділової і перш за все інвестиційної активності потрібно вирішувати шляхом радикального полегшення податкового навантаження. На його думку, у вигляді податків не можна вилучати у бюджет понад 30% всієї суми доходів підприємців і населення. Високі податки не збільшують, а зменшують надходженя в бюджет.

Простота. Система і