Менеджмент в туризмі

До нас цей термін прийшов із Германії де він замінив термін “управлінський облік”.

В нашому розумінні контролінг інформаційно більш об'ємний порівняно з терміном “управлінський облік”  і включає не тільки облікові функції, але і весь процес управління направлений на досягнення кінцевих цілей та результатів.

Контролінг – напрямок економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної функції в менеджменті для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень.

Основна мета контролінгу – орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей, що стоять перед організацією. Для цього контролінг забезпечує виконання наступних функцій:

а) координування управлінської діяльності з досягнення цілей організації;

б) інформаційна і консультативна підтримка прийняття управлінських рішень;

в) створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством.

Як видно з рис. 5.1, контролювання забезпечує організацію засобами для адаптації до зміни середовища, зменшення нагромадження помилок, долання складних організаційних проблем та мінімізації витрат.

 

Рис. 5.1. Завдання контролювання

 

Пристосування до зміни середовища. У складному та змінному середовищі бізнесу всі організації повинні справлятися із змінами. Правильно спроектована система контролювання може допомогти менеджерам діяти, проводити моніторинг та реагувати на змінні умови. Натомість неправильно спроектована система може привести до організаційної діяльності, що опускається значно нижче запланованого рівня.

Обмеження нагромадження помилок. Невеликі помилки зрідка серйозно підривають фінансовий стан організації. Проте з часом вони можуть акумулюватися і стати серйозними.

Долання складних організаційних проблем. Коли організація купує тільки сировину, виробляє один продукт, має просту організаційну структуру та постійний попит на свою продукцію, то її менеджери можуть здійснювати контролювання за допомогою простої системи. Однак підприємство, яке виробляє багато видів продукції з різних сировинних матеріалів і має великий ринок, складну   організаційну структуру   та багато  конкурентів, потребує складної системи для підтримки адекватного контролювання. 

Мінімізація витрат. Якщо контролювання проводять ефективно, то воно допомагає знизити витрати і стимулювати виробництво. Ефективні системи контролювання дають змогу зменшити відходи, знизити витрати праці та збільшити  випуск продукції на одиницю затрат. 

Організації практикують контролювання у багатьох сферах та рівнях, крім того, відповідальність за керування контролем зростає.

Сфери контролювання. Контролювання може стосуватись будь-якої сфери організації. Більшість організацій визначають сфери контролювання залежно від чотирьох типів ресурсів, які вони використовують: матеріальних, людських, інформаційних та фінансових.

Рівні контролювання. Крім поділу на сфери, контролювання розділяють залежно від рівня всередині організаційної системи. Операційне контролювання охоплює процеси, які організація використовує для трансформації ресурсів у продукцію або послуги (одним із видів операційного контролювання є контроль якості). Фінансове контролювання стосується фінансових ресурсів організації (моніторинг надходжень і витрат). Структурне контролювання покликано стежити за тим, як елементи організаційної структури слугують наміченим завданням (моніторинг адміністративних витрат, щоб упевнитися, що видатки на управлінський персонал не надмірні).

Відповідальність за контроль. Головна відповідальність за контролювання в організації покладена на менеджерів. Великі організації мають в своєму штаті управлінські посади, що відповідають за організацію контролювання. Відповідальний за контролювання допомагає лінійним менеджерам у діяльності з контролювання, у координації загальної системи контролю в організації, а також у збиранні та поширення відповідальної інформації. 

 

5.2. Види контролю

 

Метою контролювання згідно з позицією Мескона, Альберта та Хедуорі є сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відповідали очікуваним, а тому види контролювання відрізняються за часом його здійснення в процесі управління організацією.

Ефективність управлінської діяльності забезпечується постійним контролем усіх її процесів.

Як важливу категорію менеджменту контролювання класифікують за різними ознаками (рис. 5.2).

 

Рис. 5.2. Класифікація контролю за різними ознаками

За місцем і часом проведення та етапами виробничо-господарської діяльності виокремлюють такі види контролю (рис. 5.3.).

 

Рис. 5.3. Взаємозв'язок між видами контролю

 

Попередній контроль реалізується через правила, процедури, поведінку тощо. Його основні важелі закладені в процесі реалізації такої функції менеджменту, як організаційна діяльність. Цей вид контролю використовують стосовно ресурсів: 1) людських; 2) матеріальних; 3) фінансових.

Поточний контроль здійснюється через систему зворотнього зв'язку, який: а) має характер управлінської необхідності; б) має мету; в) використовує зовнішні ресурси, які перетворює в ресурси для внутрішнього споживання організації; г) коригує відхилення,які виникають у процесі управління з метою забезпечення досягнення цілей організації.

При підсумковому контролюванні зворотний зв'язок використовують після виконання роботи. Він необхідний для врахування організацією  можливих майбутніх ситуацій, з якими буде мати справу організація, а також для забезпечення мотивації.

Контролювання реалізується через такі етапи: 1) розробка стандартів і критеріїв; 2) порівняння реальних результатів з прийнятими стандартами та критеріями; 3) здійснення необхідних коригуючих дій.

 

Рис. 5.4. Етапи контролювання

 

I.Розробка стандартів потребує:

-обмеження в часі;

-конкретизацію критеріїв;

-забезпечення реальності показників;

-забезпечення можливості прогнозування показників і результатів.

II.Порівняння реальних результатів з прийнятими стандартами та критеріями здійснюється шляхом:

-встановлення масштабу допустимих відхилень і принципів вимірювання конкретних результатів;

-вимірювання результатів;

-передавання й розповсюдження інформації про конкретні результати;

-оцінки інформації про отримані результати;

-обґрунтування висновків на засадах порівняння результатів і стандартів.

ІІІ. Коригуючі дії базуються на виборі