собі за правило надавати дітям свободу дій, навіть якщо це не одразу приводило до належного результату, і втручатися лише тоді, коли це необхідно і коли досвід дорослого є передумовою правильних дій у певній ситуації. Так дітям надавалась можливість виявити те нове в індивідуальному процесі розвитку, перед чим ми самі стаємо учнями, які відчувають благоговіння перед
Пошук
Методологічні основи історії світової педагогіки
Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
101
Мова:
Українська
природою людини.
Більш ніж тридцятирічний досвід підтвердив судження Р. Штей-нера. За такого виховання дитина в перші сім років життя може шляхом вільного наслідування засвоїти все, що їй необхідно для орієнтації в навколишньому середовищі, якщо в неї є відповідні приклади для наслідування. Тоді можна відчути, як розквітає і розвивається природна сутність людини.
Заснована на цьому праця вихователя не обмежується певною системою, навпаки, йому надають необмежені можливості в свободі дій, і тут в повному обсязі треба закликати на допомогу індивідуальну ініціативу і безпосередню особисту активність вихователя, який діє з любов'ю до своєї роботи і дітей.
Основні принципи виховання дітей дошкільного віку
Часто діти молодшого шкільного віку, як це не дивно, реагують не так, як ми того очікували; ще більш правильним є це твердження щодо дошкільників. Що менша дитина, то більша відстань між станом ії та нашою свідомістю. Те, як дитина взаємодіє зі своїм оточенням, прямо протилежне тому, як це відбувається у дорослого. Дитина робить кроки у такій послідовності:
1) співпереживання вчннку, в чому безпосередньо бере участь воля;
2) відтворення вчинку у грі, в результаті чого дитина емоційно пов' язує себе із вчинком;
З) пробудження інтересу до вчинку, виникнення питань, що стосуються цього вчинку, перенесення спостережень у свідомість сприяють врешті-решт формуванню уявлень і понять .
...Виховання через наслідування висуває до дорослого-виховате-ля більш суворі вимоги, ніж виховання за допомогою авторитету. Дитина шукає авторитету, але зазвичай не раніше семирічного віку. До цього вона прагне в усьому переконатися на своєму власному досвіді; цю можливість дає виховання через наслідування. Якщо занадто рано перейти до авторитарного виховання, то дитина позбавлена можливості прожити все сама. Результатом може стати певний автоматизм. Більше того, протягом усього свого життя людина діятиме за готовими, встановленими іншими людьми принципами.
...Виховання у вальдорфському дитячому садку відбувається так, щоб уникнути втручання у вільний природний розвиток дитини і не порушити рівноваги його ще оповитої мрією свідомості. З іншого боку, вальдорфське виховання не полишає дитину сам на сам, а бере на себе керівництво, так, турботливе керівництво, але з придатними для цього засобами прикладу і наслідування...
...Виховання у вальдорфському дитячому садку ніколи не буде розраховане на ранні плоди навчання, яке б заохочення в суспільстві це не зустрічало. У вальдорфському дитячому садку суворо уникають будь-якого навантаження на пам'ять. А також усього, що йде від школи, особливо навчання читання й письма ще до першого класу. Тим самим сили дитинства і «дитячості» в їх своєрідному значенні зберігаються для подальшого життя.
ЗМ 2 НЕ 2.1.Історія української дошкільної педагогіки
План
1.Короткий нарис з історії українськоїдошкільної педагогіки.
2.Повчання Володимира Мономаха дітям.3.Ідеї народності та природовідповідності Григорія Сковороди. 4.Творчість для дітей Тараса Шевченка.
1. Короткий нарис з історії українськоїдошкільної педагогіки.
Питання початкового сімейного виховання стояли перед суспільством упродовж усього історичного шляху розвитку Української держави і розв'язувалися залежно від економічних та соціальних умов того чи того періоду.
Так, ще в східних слов'ян у V —VI ст. н. є. склалася практика раннього виховання, що було визначено трьома основними етапами: періодом баяння — від народження до 1,5 — 2 років; пестування -1,5 — 5 років; періодом набуття трудових навичок та привчання до моральної поведінки — 5—10 років. За часів Київської Русі (IX — XII ст.) сімейному вихованню та початковій освіті дітей приділялася велика увага. З виникненням писемності, створенням першої абетки («кирилиці»), відкриттям шкіл, особливо перших жіночих, питання виховання у дітей моральних якостей, прагнення до праці, поваги до батьків та людей похилого віку набувають дедалі більшого значення.
Перші педагогічні положення, узагальнення практики виховання знаходимо у педагогічних пам'ятках того часу — «Ізборнику», складеному Ізяславом, «Повчанні Володимира Мономаха дітям». Ці твори просякнуті любов'ю до дітей, турботою про їхній розвиток. Головне, до чого треба привчати дітей, — стверджується в них, — це праця, любов до Батьківщини.
Значний вплив на розвиток педагогічної теорії справила епоха Відродження (в Україні—XVI —XVII ст.), за якої склалися нові
традиції сімейного виховання, особливо в напрямі фізичного загартування дітей, виховання в них національних почуттів, поваги до людей, милосердя тощо. Цікавий досвід щодо цього існував у Запорозькій Січі.
Особлива роль у розвитку української дошкільної педагогіки та педагогічної думки в цілому належить вітчизняному педагогу Костянтину Дмитровичу Ушинському. Хоча педагогічна діяльність К. Д. Ушинського була пов'язана із Санкт-Петербургом, іншими містами Росії, його педагогічні праці, навчальні посібники «Рідне слово», «Дитячий світ», участь у створенні системи шкільної освіти, співробітництво з тогочасними українськими педагогами великою мірою вплинули на розвиток прогресивних начатків в українській педагогіці. Тому не можна вважати К. Д. Ушинського суто російським чи суто українським педагогом. Він є вітчизняним педагогом, «справді народним педагогом»,