Методологічні основи історії світової педагогіки

Непедагогічно також робить і той, хто, будучи неспроможний підвести дитину до розуміння якого-небудь предмета, намагається знизити цей предмет до рівня дитячого розуміння. Як, наприклад, каже інший наставник, не ознайомити малят з подіями вітчизняної історії? І ось з цією метою починає він перекроювати історичні особи на дитячий лад: понаробляє зі Святославів та Володимирів дитячих ляльок і радіє, що діти знають вітчизняну історію. Але навіщо, постає питання, дитині та будь-кому така історія? Невже тільки для того, щоб згодом вона довідалась, яких дурниць вчили її в дитинстві? І куди поспішає вихователь? Чому не хоче почекати того часу, коли дитина дозріє до розуміння історичних подій? І чи не краще б зробив вихователь, якби замість того щоб забігати вперед, готував дитину до розуміння історії читанням дитячих оповідань та вивченням подій, таких доступних дитячому розумінню і які водночас чудово готують дитину до ділового вивчення історії?

Проте, відкидаючи спотворювання науки для дітей, я анітрохи не відкидав подавання дітям тих наукових відомостей, з якої б науки їх не брати, що їх не тільки може зрозуміти дитина (це ще не причина), а й які виявляються необхідними для поповнення і з'ясування її дитячого світогляду або корисними для її розумових і словесних вправ.

Я сказав раніше, що краще спізнитися, ніж поспішити з початком навчання; але й запізнення має свій поганий вплив. Душевні сили дитини, не спрямовані вчасно на навчальні заняття, набувають часто такого напряму, з яким наставникові доводиться потім боротися, й не завжди вдало. Всякий досвідчений наставник погодиться зі мною, що в школах зустрічається багато дітей, яким важко вчитися саме тому, що вони почали вчитися пізно, і яких випереджають їхні товариші, молодші за віком. Проте, з іншого боку, я бачив також багато дітей, які вчаться погано саме тому, що їх послали в школу або вдома засадили за азбуку надто рано...

Я раджу вже на сьомому році пробувати займатися з дитиною і, коли в неї є бажання малювати, коли в неї є здібність зосереджувати увагу на одному предметі, слухати те, що їй говорять, і висловлюватися не уривчастими словами, а повними реченнями, робити висновок про можливість почати методичне навчання.

 

Предмети початкового навчання

Із чого слід починати навчання? Колись на це запитання відповідь була дуже легка: з чого ж, як не з абетки? Проте сучасна раціональна педагогіка, розв'язуючи це питання, звертає увагу на дитячу природу й зауважує, що чим молодша дитина, тим менш здатна вона до постійної діяльності в якому-небудь одному напрямі, тим більше стомлюється вона ходити, сидіти, тримати в руках найлегшу річ, навіть лежати, і що та сама дитина, перемішуючи різноманітні роди діяльності та, очевидно, зовсім не відпочиваючи, грається цілий день і дивує дорослого своєю невтомністю. Те саме стосується і душевної діяльності дитини: чим молодша дитина, тим менше здатна вона до постійної будь-якої душевної діяльності в одному напрямі, тоді ж, коли заняття її різноманітні, може працювати досить довго. Сама зміна занять впливає на дитину краще навіть, ніж повний відпочинок, який, звичайно, потрібний у свій час. Дитина, очевидно, стомилася читати, увага її ослабла, процес розуміння спинився: змусьте дитину півгодини пописати, помалювати, полічити, поспівати — і помітите, що, повернувшись потім до читання, вона знову стала тямуща й уважна.

Російське прислів'я: «У семи нянек дитя без глаза» ні до чого так не можна прикласти, як до початкового навчання. Велика кількість наставників, які дбають кожен про свій предмет, можуть начинити дитину різними знаннями та вміннями, але розумові очі її залишаться нерозкритими. Отже, чим більше різноманітності в навчальних заняттях та чим менше різноманітності в учителях, тим краще для початкового навчання.

Організація початкового навчання

Під назвою організації навчання я розумію тут: розподіл часу занять, тривалість їх, розподіл занять між дітьми одного класу або однієї сім'ї, але різних щодо віку, знань та розвитку.

Я раджу починати навчання краще трохи пізніше і призначати для нього спочатку якнайменше часу, але з першого ж разу відокремити його від гри і зробити серйозним обов'язком для дитини. 

Зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися надокучити дітям, але пам'ятайте, що не все може бути цікавим у навчанні, а неодмінно є і мають бути також нудні речі. Привчіть дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не цікавить — робити заради приємності виконати свій обов'язок. Ви готуєте дитину до життя, а в житті не всі обов'язки цікаві, і коли ви до 10 років будете вчити дитину граючись, то готуєте їй страшну муку, коли зустрінеться вона потім із серйозними навчальними обов'язками, іноді зовсім не цікавими.

Щодо тривалості уроку, то на перший час досить буде години вранці