Методичні рекомендації до виконання курсових робіт

Практична частина роботи (експериментальне дослідження)

Перший підрозділ експериментальної частини присвячений розкриттю питанню про організацію експериментального дослідження, його теоретичним засадам та представленню ходу та аналізу констатувального етапу педагогічного експерименту. На початку слід вказати, які теоретичні зсади стали підґрунтям для проведення дослідження. Потім зазначається база дослідної роботи (назва та номер навчального закладу), контингент учнів та учителів, що були включені у дослідження. Необхідно визначити мету експериментального дослідження, зазначити, що воно відбувалося у 3 етапи (констатувальний, формувальний та контрольний), а потім детально зупинитися на розкритті кожного з етапів педагогічного експерименту.

Констатувальний етап педагогічного експерименту. Визначається мета і його завдання. Як правило, завдання стосуються вивчення і визначення критеріїв та показників, за допомогою яких автор буде судити про рівні розвитку явища, яке вивчається. Далі визначаються та описуються рівні розвитку педагогічного явища, яке обране об’єктом дослідження. Не слід забувати про посилання на роботи науковців.

Далі необхідно дібрати адекватні критеріям та показникам діагностичні завдання, які дозволять вивчити стан досліджуваного явища чи процесу на практиці. Таких завдань може бути 3-5. методи вивчення мають бути різними (спостереження, бесіди, анкети, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення педагогічної документації тощо). Записи ведуть у вигляді протоколів спостережень, фрагментів занять. Математичний аналіз узагальнюється у вигляді графіків, таблиць, схем. Кількісні показники співставляють та аналізують, дають їм педагогічне пояснення.

Наступним кроком є описання ходу та аналізу діагностичного дослідження. Тут варто вказати назву діагностичного завдання, його мету, хід, інструкції для обстежуваних. Потім дається розгорнутий аналіз отриманих результатів. У кінці підрозділу, що висвітлює питання проведення та наслідків констатувального етапу, слід вказати, як надалі буде проводитися робота.

Також на цьому етапі обираються контрольна та експериментальна групи. Вони мають мати однакову кількість дітей та приблизно однаковий рівень розвитку. Після проведення діагностичного дослідження “сильніша група” буде називатися контрольною і в ній експериментальне дослідження не буде проводитися. Інша група – експериментальна, у якій буде проведена робота за проведеною автором програмою. Саме описанню ходу роботи у цій нрупі буде присвячений наступний підрозділ.

Формувальний етап експериментального дослідження

На цьому етапі дослідження перевіряться цінність розробленої автором програми (методики) та вірогідність сформульованої на початку роботи гіпотези.

Перевірка гіпотези здійснюється за рахунок введення у навчально-виховний процес нових умов та форм, методів роботи та вивчається їх вплив на виховання учнів. Тут повністю описується нова система роботи та описується, чим вона відрізняється. Обґрунтовується передбачувана її ефективність.

Контрольний етап експериментального дослідження

Проводиться повторне діагностичне дослідження у контрольній та експериментальній групі. Автору необхідно показати перевагу експериментальної роботи над традиційною. Дається обробка кількісних та якісних даних у вигляді таблиць, схем та діаграм. Дані контрольного етапу порівнюються з даними констатувального етапу дослідження. Необхідно зробити висновки та можливі методичні рекомендації.

У висновках здійснюється узагальнення за усією темою дослідження на основі теоретичних висновків першої частини і даних експерименту, накреслюються шляхи удосконалення даного аспекту в практиці роботи школи.

Висновки і практичні рекомендації повинні бути обґрунтовані й відповідати завданням, зазначеним у вступі.

 

 

Список використання джерел і літератури складається з дотриманням загальних вимог до робіт, що готуються до друку. Бібліографія складається в алфавітному порядку (спочатку література, написана українською та російською мовами, потім – література написана іноземними (англійською, німецькою та ін. мовами) згідно з вимогами Держстандарту.

До списку використаних джерел включається весь перелік наукових видань, якими користувався автор в процесі і підготовки робот, як друковані тексти, так і електронні ресурси. У разі використання електронних ресурсів (Інтернету) потрібно вказувати прізвище автора, назву роботи та обов‘язково надавати посилання на сайт, на якому розміщена ця робота. Не дозволяється використовувати анонімну інформацію з Інтернету, списувати («скачувати») реферати за обраною темою. Бібліографія містить, як ті твори, на які є посилання в тексті, так і ті, які не цитуються, але були використані в процесі підготовки роботи.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту (Бюлетень ВАК 2009, вип. 5) (див. Додаток Г).

При написанні курсової роботи необхідно давати посилання на джерела, з яких автор роботи наводить цитати чи думки.

Якщо аналізується якась робота, чи викладається інформація з певної роботи, то потрібно у квадратних дужках вказати цифру, яка є номером цієї роботи у списку літератури, без пробілів до і після цієї цифри, наприклад, [14].

У посиланні на використані джерела зазначається їх порядковий номер у списку літератури та сторінка, які проставляються у квадратних дужках (наприклад: [5, с. 28]).

Цитати потрібно оформляти таким чином: точна цитата в лапках «…», пробіл, після цього у квадратних дужках ставиться номер за переліком літературних джерел, кома, пробіл, маленька буква «с» (сторінка), крапка, пробіл, номер сторінки за першоджерелом, наприклад: «Я знаю лише одне, що нічого не знаю» [15, с. 56], після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пробіл не ставиться. Після викладу певної цитати «своїми словами» використовується аналогічна форма посилання – [1, с. 35].

Якщо цитата наводиться не з роботи автора думки, а з дослідження, у якому аналізується