Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Мікроекономіка

Предмет: 
Мікроекономіка
Тип роботи: 
Інше
К-сть сторінок: 
60
Мова: 
Українська
Оцінка: 

times;">Віддача від масштабу виробництва відображає зміни в обсязі виробництва внаслідок пропорційної зміни кількості всіх факторів виробництва.

Розрізняють три типи віддачі від масштабів виробництва.
Зростаюча віддача означає, що обсяг виробництва зростає в більше число разів порівняно із  збільшенням усіх факторів виробництва. Тобто внаслідок подвоєння кількості залучених ресурсів обсяг виробництва зростає більше, ніж удвічі.
При подвоєнні обсягу ресурсів обсяг виробництва може також збільшитися вдвічі. В такому випадку існує постійна віддача від масштабу. Це означає, що обсяг виробництва збільшується у стільки ж разів, у скільки разів зростає витрата кожного ресурсу.
Якщо обсяг виробництва зростає у меншій мірі порівняно із  збільшенням витрат усіх факторів виробництва, тобто при подвоєнні   кількості  ресурсів на вході обсяг виробництва зростає менше, ніж удвічі маємо випадок спадної віддачі від масштабів.
 
Тема 7. Витрати виробництва
7.1. Економічні витрати
7.2. Витрати виробництва у короткостроковому періоді
7.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді
7.4. Економія на масштабах 
 
7.1. Економічні витрати
Рідкісність ресурсів породжує проблему їх найкращого використання із врахуванням усіх можливих альтернатив. Якщо для виробництва деякого конкретного блага використано певні ресурси, то це означає, що їх уже неможливо застосувати для виробництва якогось іншого блага. Тому витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу для виробництва блага – це вартість його найкращого альтернативного використання.
З позиції окремої фірми економічні витрати – це платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Такі виплати можуть бути явними або неявними.
Грошові платежі фірми за постачання робочої сили, матеріалів, палива, енергії, транспортних послуг тощо називають явними витратами. Явні витрати – це платежі за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми.
Окрім цього, фірма може використовувати деякі ресурси, що належать їй самій. Витрати на власні ресурси називають неоплачуваними, або неявними, витратами. Вони набувають форми втраченого доходу від використання ресурсів, які є власністю фірми. 
Мінімальну платню, потрібну для утримання  підприємницького хисту у межах  ділового підприємства, називають нормальним прибутком. Іншими словами, це винагорода за виконання підприємницьких функцій. Нормальний прибуток дорівнює неявним витратам, вкладеним у бізнес, але не спрямованим у виробництво. Якщо цю мінімальну, або нормальну, винагороду не забезпечено, особа переорієнтує свої зусилля на привабливіший для неї вид діяльності.
Економісти вважають витратами усі платежі – явні та неявні (до останніх належить і нормальний прибуток), які потрібні для залучення ресурсів для конкретного виду діяльності, тоді як бухгалтери зараховують до витрат лише явні витрати.
Відповідно економісти і бухгалтери тлумачать термін “прибуток” неоднаково. Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним виторгом фірми та її явними витратами. Проте економісти визначають прибуток інакше. Економічний прибуток – це загальний виторг мінус усі витрати (явні та неявні, останні містять і нормальний прибуток підприємця). 
7.2. Витрати виробництва у короткостроковому періоді
Пригадаємо, що у короткостроковому періоді деякі з виробничих ресурсів залишаються незмінними, проте обсяги залучення інших можна варіювати з метою зміни обсягу виробництва. Це означає, що у короткостроковому періоді всі витрати можна поділити на постійні та змінні.
Постійні витрати (FC)– це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. Постійні витрати залишаються незмінними за усіх рівнів виробництва продукції, включно з нульовим. У короткостроковому періоді уникнути постійних витрат неможливо.
Змінні витрати (VC)– це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу продукції. Вони дорівнюють вартості використовуваних змінних ресурсів. Величина змінних витрат перебуває у прямій залежності від обсягу продукції, тобто якщо продукція не виробляється, вони дорівнюють нулю, проте  приріст змінних витрат, пов’язаний з послідовним зростанням обсягу продукції на одну одиницю, не постійний.
Загальні витрати (TC) – це сума постійних і змінних витрат за кожного обсягу продукції. 
TC = FC + VC  (7.1)
Варто зауважити, що виробники зацікавлені не лише у зниженні своїх загальних, але й середніх витрат, тобто витрат на одиницю продукції. Зокрема, саме середні витрати звичайно використовують для порівняння з ціною продукту, яка завжди встановлюється у розрахунку на одиницю продукції. 
7.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді
Принциповою відмінністю між аналізом витрат у довгостроковому
Фото Капча