+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
justify;">9.1. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді: два підходи
Розглянемо поведінку фірми, яка функціонує на ринку досконалої конкуренції і прагне максимізувати свої прибутки.
Оскільки частка кожної конкурентної фірми у загальному обсязі пропозиції незначна, окрема фірма не може помітно вплинути на ринкову ціну, встановлену силами попиту та пропозиції. Конкурентна фірма не здійснює власної цінової політики – вона може лише пристосуватися до ринкової ціни, на яку фірма погоджується як на запроваджену ринком. Конкурентний продавець не встановлює ціни, він її приймає.
Як відомо, крива попиту на продукцію окремої конкурентної фірми є досконало еластичною. Фірма не може продати продукт за вищою ціною, скорочуючи обсяг виробництва, і не має потреби знижувати ціну, щоб збільшити обсяги продажу.
Економічні прибутки, яких прагне фірма, визначаються як різниця між загальним виторгом і загальними витратами:
П=TR-TC (9.4)
Існує підходи до визначення рівня виробництва, за якого конкурентна фірма максимізує прибуток або мінімізує збиток. Перший передбачає порівняння загального виторгу і загальних витрат, другий – порівняння граничного виторгу і граничних витрат. Обидва підходи можна застосувати не лише до чисто конкурентної фірми, але і до фірм, які функціонують за умов будь-якої з трьох інших основних структур ринку.
Максимальний прибуток досягається у точці, де різниця по вертикалі між кривими загального виторгу та загальних витрат є найбільшою. Крім того, існує дві точки беззбитковості, які забезпечують нормальний прибуток. Інтервал між ними визначає межі отримання економічного прибутку.
Випадок мінімізації збитків.
Якщо витрати підприємства не змінюються, а ринкова ціна встановлюється на значно нижчому рівні, фірма може залишитися без економічного прибутку. Проте фірма не закриває своє підприємство, бо виробляючи продукцію, вона зазнає значно менших збитків порівняно з постійними витратами, які доводиться оплачувати навіть тоді, коли підприємство закрите і не виробляє жодної одиниці продукції.
Загалом якщо загальний виторг перевищує загальні змінні витрати, фірмі варто виробляти продукцію, оскільки всі змінні витрати і частину постійних витрат можна буде покрити за рахунок виторгу. Якщо ж виробництво припинити, то доведеться оплачувати усі загальні постійні витрати, тобто збитки фірми будуть меншими порівняно з її загальними постійними витратами.
Випадок припинення виробництва.
Якщо ринкова ціна стає ще нижчою, при існуючому рівні витрат збитки будуть перевищувати постійні витрати за будь-якого обсягу виробництва. У цьому випадку фірма мінімізує свої збитки, припинивши виробництво.
У випадку закриття лінія загального виторгу TR лежить нижче від кривої загальних змінних витрат у всіх точках, тобто не існує обсягу виробництва, за якого можна покрити постійні витрати
Порівняння граничного виторгу із граничними витратами.
У стані рівноваги фірма виробляє обсяг продукції, який максимізує прибуток, а це означає, що збільшення обсягу виробництва на одиницю спричиняє збільшення виторгу фірми та її витрат на однакову величину, тобто у стані рівноваги фірми її граничний виторг дорівнює витратам.
Отже, фірма буде максимізувати прибутки або мінімізувати збитки, виробляючи такий обсяг продукції, за якого граничний виторг дорівнює граничним витратам, тобто виконується правило MR = MC.
Правило Р = МС є частковим випадком правила MR = MC.
Випадок максимізації прибутку.
Q* показує обсяг виробництва, який дозволяє конкурентному виробникові максимізувати прибуток. Економічний прибуток на одиницю продукції становить АР. Загальний економічний прибуток дорівнює площі заштрихованого прямокутника. При цьому слід врахувати, що фірма прагне максимізувати свій загальний прибуток, а не прибуток на одиницю продукції.
Випадок мінімізації збитків.
Фірма має дві альтернативи: вона може виробляти деякий обсяг продукції або тимчасово припинити виробництво. Оскільки збитки фірми є меншими від постійних витрат фірми, тобто збитків, яких зазнала б фірма у короткостроковому періоді у випадку припинення виробництва, їй варто вибрати перший варіант. Фірма отримує достатній виторг від одиниці продукції, щоб покрити свої середні змінні витрати і ще має деяку суму для відшкодування частини постійних витрат. Якщо ціна перевищує мінімальні середні змінні витрати, але нижча за середні загальні витрати, фірма, виробляючи продукцію, може відшкодувати частину своїх постійних витрат.
Випадок закриття.
Припустимо, що на ринку встановилася ще нижча ціна. Тепер фірмі вигідніше вдатися до другої альтернативи, припинивши виробництво, бо за жодного обсягу продукції вона не може покрити своїх середніх змінних витрат, не кажучи вже про середні загальні витрати. Тобто, найменші збитки, яких вона зазнає, виробляючи продукцію, будуть перевищувати постійні витрати, які вона має при припиненні виробництва. Тому найкраще для фірми