+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
– закрити підприємство.
9.2. Крива пропозиції фірми в короткостроковому періоді
Крива пропозиції конкурентної фірми являє собою частину кривої граничних витрат, яка лежить вище від мінімуму середніх змінних витрат.
Рухаючись у напрямку зниження ціни, можна прослідкувати перехід фірми від стратегії максимізації прибутку до стратегії мінімізації збитків, а також процес ухвалення фірмою рішень щодо пропозиції нею продукції в короткостроковому періоді.
Кожна з точок перетину, показаних на графіку 9.7, в яких MR ( = P ) = MC, позначає можливу ціну продукту (по вертикальній осі) і відповідну його кількість (по горизонтальній осі), яку фірма, прагнучи отримати прибуток, буде постачати за цією ціною. Ці точки визначають положення кривої пропозиції конкурентної фірми. Оскільки продукт не може вироблятися за жодної ціни, нижчої від мінімальних середніх змінних витрат, можна зробити висновок, що висхідний відрізок кривої граничних витрат фірми, який лежить вище кривої її середніх змінних витрат, є кривою пропозиції конкурентної фірми у короткостроковому періоді.
9.3. Довгострокова рівновага в умовах досконалої конкуренції
Термін “рівновага” в економіці використовують для позначення такої ситуації, коли у суб’єктів управлінських рішень відсутні спонукальні мотиви для зміни своїх планів. Для того, щоб фірма на ринку досконалої конкуренції перебувала у стані довгострокової рівноваги, необхідне виконання трьох умов:
Фірми не повинні мати спонукальних мотивів для збільшення чи зменшення обсягів виробництва за наявності заданої величини постійних витрат у виробництві
Кожна фірма повинна бути задоволена рівнем постійних витрат.
Не повинно існувати мотивів, які б спонукали нові фірми до входження в галузь, а нові – до виходу.
Припустимо, що деяка типова фірма у чисто конкурентній галузі перебуває у стані довгострокової рівноваги. Економічні прибутки тут дорівнюють нулю, галузь перебуває у рівновазі, бо у фірм нема стимулів до входження у цю галузь або виходу із неї. Існуючі у галузі фірми заробляють лише нормальні прибутки, які включено у їхні криві витрат.
Всі три умови довгострокової рівноваги можна узагальнити у вигляді рівняння:
P = MC = minATC = LATC (9.10)
Така потрійна рівність свідчить, що хоч конкурентна фірма може отримувати економічні прибутки або збитки у короткостроковому періоді, у довгостроковому періоді вона зможе заробляти лише нормальний прибуток.
Тема 10. Влада над ринком: монополія та монопсонія
10.1. Види монополії
10.2. Рівновага монополії в короткостроковому і довгостроковому періоді
10.3. Монопольна влада
10.4. Цінова дискримінація
10.5. Економічні наслідки монополії
10.6. Монопсонія
10.1. Види монополії
Ринок, на якому панує монополія, є повною протилежністю конкурентному ринкові, де присутні багато конкурентів, які продають стандартизовані продукти.
Розрізняють три види монополій:
Закрита монополія. Вона захищена юридичними заборонами на конкуренцію, інститутом авторських прав, патентним захистом.
Природна монополія являє собою галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму лише тоді, коли лише одна фірма обслуговує весь ринок.
Відкрита монополія. Вона переважно є тимчасовою. Виникає тоді, коли одна фірма протягом деякого часу єдиним постачальником продукції, але не має спеціального захисту від конкуренції.
10.2. Рівновага монополії в короткостроковому і довгостроковому періоді
Головним принципом діяльності монополії, як і досконалої конкуренції, є максимізація прибутку. Модель монополії, на прикладі якої розглянемо умови максимізації прибутку, передбачає, що монополіст продає всю свою продукцію усім споживачам за однаковою ціною. Така монополія отримала назву простої монополії.
Припустимо, що бар’єрами входження у галузь є патенти, позитивний ефект масштабу або власність на ресурси, а держава не регулює діяльності фірми-монополіста.
Для максимізації прибутку монополіст насамперед повинен визначити особливості ринкового попиту і свої витрати.
Кривою ринкового попиту відображений середній виторг монополіста, тобто ціна, яку він отримує за продану одиницю продукції. Щоб вибрати рівень виробництва, який максимізує прибуток, монополіст повинен знати величину свого граничного виторгу, тобто зміну у розмірі виторгу внаслідок виробництва додаткової одиниці продукції.
Оскільки чистий монополіст сам є галуззю, його крива попиту є кривою попиту галузі. А крива галузевого попиту не може бути абсолютно еластичною, як за досконалої конкуренції, вона має спадний характер. Якщо крива попиту є спадною,