Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Мікроекономіка

Предмет: 
Мікроекономіка
Тип роботи: 
Інше
К-сть сторінок: 
60
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ціна перевищує граничний виторг, оскільки всі одиниці продаються за однаковою ціною. Спадна крива попиту означає, що чистий монополіст може збільшити свій виторг тільки тоді, коли буде призначати нижчу ціну за одиницю продукції. Оскільки монополіст повинен знижувати ціну, щоб збільшити продаж, граничний виторг менший за ціну (середній виторг) за кожного обсягу продукції, окрім першого. 

Для ринку чистої монополії поняття кривої пропозиції не застосовується. Це зумовлено тим, що не існує однозначної залежності між ціною та величиною пропозиції. Ціна і величина  пропозиції залежать від положення кривої попиту, а отже, і кривої граничного виторгу 
Поведінка фірми-монополіста визначається не тільки попитом і граничним доходом, а й витратами виробництва. З метою максимізації прибутку фірма буде орієнтуватися на правило MR=MC, тобто буде збільшувати випуск продукції до рівня, коли граничний дохід буде дорівнювати граничним витратам, а ціна – висоті кривої попиту за даного рівня виробництва.
Чиста монополія не гарантує економічного прибутку – ринкові умови можуть бути несприятливими. Якщо ціна, що відповідає обсягу виробництва, за якого MR=MC, знизиться нижче від рівня середніх витрат, фірма матиме збитки.
Як і чистий конкурент, монополіст не буде працювати постійно зі збитком для себе. Зіткнувшись зі збитками, власники фірми перемістять свої ресурси в альтернативні галузі, які забезпечують вищу віддачу. Отже, можна очікувати, що у довгостроковому періоді монополіст привласнює принаймні нормальний прибуток. Монополіст зазнає збитків через слабкий попит і відносно високі витрати. Усе ж він буде продовжувати виробляти продукцію, оскільки загальні збитки менші від постійних витрат.
У довгостроковому періоді з метою максимізації прибутку фірма-монополіст нарощує виробництво доти, доки його обсяг не досягне точки, у якій граничний дохід дорівнює довгостроковим граничним витратам 
10.3. Монопольна влада
Монопольна влада – це спроможність встановлювати  на свій товар ціну, вищу від граничних витрат, змінюючи його обсяг. Ступінь монопольної влади деякого виробника залежить від наявності близьких замінників його товару та частки ринку. Існування монопольної влади не є обов’язковим атрибутом лише чистої монополії. Передумовою монопольної влади є спадна крива попиту. У такому випадку фірма має можливість підвищувати чи знижувати ціну, змінюючи обсяг пропонованого товару. 
Способом вимірювання монопольної влади є дослідження надлишку, на який ціна перевищує граничні витрати. 
Числове значення індексу Лернера перебуває к проміжку від 0 до 1. Чим більшим є значення L, тим вищий рівень монопольної влади.
Отже, чим менш еластичною є крива попиту на продукцію фірми, тим вищим є рівень монопольної влади. Звідси вирішальним чинником монопольної влади є еластичність попиту на продукцію фірми. Своєю чергою еластичність  попиту на продукцію фірми визначається трьома чинниками:
  • еластичністю загального ринкового попиту;
  • кількістю фірм на ринку;
  • взаємодією фірм. 
10.4. Цінова дискримінація
За певних умов монополіст може повніше використовувати своє становище на ринку і збільшувати прибутки, встановлюючи різні ціни для різних покупців. У такому випадку продавець вдається до цінової дискримінації. Цінова дискримінація існує, якщо деякий продукт продають  за різною ціною, і ця різниця у цінах не спричинена відмінностями у витратах.
Для того, щоб фірма могла здійснювати цінову дискримінацію, повинні існувати такі умови:  
  1. Монопольна влада.
  2. Сегментація ринку. 
  3. Покупців можна ідентифікувати, інакше їх поділ стає неможливим.  
  4. Відсутність перепродажу
  В економічну науку поняття цінової дискримінації ввів на початку 20 ст. Артур Пігу. Він розрізняв три ступені цінової дискримінації.
Цінова дискримінація першого ступеня існує тоді, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, яка дорівнює ціні попиту на нього. Тому ціна продажу блага для всіх покупців є різною. Такий вид цінової дискримінації припускає персональні та міжособові відмінності цін попиту. Саме тому її часто називають досконалою ціновою дискримінацією.
Цінова дискримінація другого ступеня застосовується  тоді, коли ціни блага однакові для всіх покупців, але відрізняються залежно від обсягу покупок. Тому залежність між загальним виторгом (витратами споживача) набуває нелінійного характеру, а ціни отримують назву нелінійного, або багатоставкового (багатокомпонентного) тарифу. 
За цього виду цінової дискримінації блага групуються у деякі партії, на кожну з яких встановлюються різні ціни. На практиці така форма цінової дискримінації здійснюється у вигляді знижок і надвишок до ціни блага.
Цінова дискримінація третього ступеня передбачає, що різним споживачам благо продається за різною ціною, але кожна придбана конкретним споживачем одиниця блага оплачується ним за однаковою ціною.
Якщо  цінова дискримінація перших двох ступенів передбачала поділ благ на групи, то
Фото Капча