Моральне виховання молодших школярів

 

 

Вступ

Роздiл I. Теоретико-методологічні основи морального виховання молодших школярів у процесі навчвння

1.1. Поняття та завдання морального виховання молодших школярiв

1.2. Методи і прийоми виховання моральних цінностей у початкові школі

Розділ ІІ. Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов формування моральних цінностей та якостей у молодших школярів

2.1. Показники та рівні моральної вихованості особистості молодшого школяра

2.2. Методичні рекомендації щодо підвищення моральних знань молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Актуальність проблеми. Поступова розбудова демократичної української держави ставить перед сучасною загальноосвітньою школою нове соціальне замовлення у вихованні особистості.

Один із головних напрямків досягнення належного результату полягає у конструюванні такого виховного процесу, складові якого були б спроможні допомогти молодому поколінню успішно інтегрувати, з одного боку, національний досвід і традиції, що передаються їй у спадок від батьків, старшого покоління в цілому, а з іншого, – новітні інформаційні, поведінкові та когнітивні схеми, які надходять від інших етнокультурних та цивілізаційних доменів.

З огляду на це, пріоритетного значення набуває всебічний розвиток людини, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання моральних якостей, формування духовних цінностей як важливих чинників її становлення як особистості.

Проблему цінностей досліджували філософи, історики, соціологи, психологи, педагоги. Питання національних цінностей порушувалися в працях провідників ідеї української державності В. Винниченка, М. Грушевського, Д. Донцова, В. Липинського, І. Франка. До них зверталися автори історичних досліджень, присвячених вивченню ментальності українців В. Антонович, О. Воропай, В. Іванишина, Є. Маланюк, І. Огієнко, Ю. Римаренко, А. Свідзинський та ін.

Філософські основи ціннісної проблематики в середині та наприкінці ХХ ст. розроблялися С. Анісімовим, О. Дробницьким, М. Каганом, М. Лапіним, М. Мамардашвілі, В. Тугаріновим. У галузі філософії освіти ці питання набули висвітлення в науковому доробку Б. Гершунського, В. Лутай, В. Шадрікова; у галузі філософії виховання – у працях В. Корженко, Д. Ліхачова.

У галузі психології її дослідженням займалися В. Анненков, В. Багіров, І. Бех, Л. Божович, А. Здравомислов, Г. Костюк, С. Карпенко, Д. Леонтьєв, С. Рубінштейн.

Педагогічний аспект цінностей досліджувався М. Богуславським, М. Боришевським, О. Вишневським, П. Ігнатенком, Е. Помиткіним, З. Равкіним, О. Сухомлинською, Г. Чижаковою, Ж. Юзвак.

Важливе місце у змісті національного виховання посідає формування духовно-моральних цінностей молодого покоління, тобто, набуття ним знань, суспільного досвіду, осягнення суті явищ і фактів об’єктивної дійсності та свого місця в суспільному часовому просторі, усвідомлення сенсу людського буття.

Особливості використання педагогічного потенціалу народної педагогіки у виховному процесі розкрили Б. Грінченко, О. Духнович, Т. Маковій, Г. Сковорода, М. Стельмахович, В. Сухомлинський.

Виховний потенціал фольклору досліджувався В. Білик, Л. Копаницею, О. Кузьменко, Ю. Ледняком, Н. Малинською, Г. Маковеєм, Л. Семенюк, Л. Яціків.

Однак у практичній діяльності шкіл ці питання потребують свого подальшого вивчення. Відсутнє цілісне використання народної педагогіки, як джерела формування моральних цінностей зростаючої людини; не розкрита технологія виховання й розвитку цього особистісного утворення на рівні початкових класів.

Таким чином, актуальність проблеми зумовлена її високою соціально-педагогічною значущістю й недостатньою розробленістю стосовно учнів початкових класів. Це викликає суперечність між завданнями в галузі національного виховання і відсутністю науково обгрунтованих технологій, спрямованими на забезпечення бажаного результату. Такий стан зумовлює необхідність знайти відповідні рішення висунутих проблем, зокрема винайти оптимальні засоби використання потенціалу народної педагогіки, які забезпечували б набуття учнями позитивного соціального досвіду, сприяли формуванню у них моральних цінностей, розвивали б індивіда як самопоціновану особистість.

Враховуючи актуальність і недостатню теоретичну та практичну розробленість означеної проблеми нами було обрано тему курсової роботи «Моральне виховання молодших школярів у процесі навчання».

Об’єкт дослідження – процес морального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи формування у молодших школярів моральних цінностей.

Мета дослідження: обґрунтувати та експериментально перевірити модель морального виховання молодших школярів у процесі їхнього навчання та виховання.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що успішне моральне виховання молодших школярів у процесі навчання у сучасній школі буде відбуватися бульш ефективно за таких умов:

• використання комплексу методів, що забезпечать суб’єктну позицію молодшого школяра в моральному вихованні;
• дотримання особистісно орієнтованого підходу;
• орієнтація педагогів та батьків на діалогічний стиль міжособистісної взаємодії з дітьми.

Мета і гіпотеза дослідження стали передумовою для визначення його завдань:

• вивчити стан розв’язання досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці;
• спрогнозувати й обґрунтувати педагогічні засади виховної роботи з формування моральних цінностей молодших школярів;
• експериментально перевірити ефективність методики використання здобутків народної педагогіки у виховній роботі з учнями початкових класів, спрямованої на формування у них морально-духовних цінностей.

Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження. Теоретичні методи (вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду з досліджуваної проблеми, аналіз, синтез, узагальнення й систематизація теоретичних та експериментальних даних, моделювання, порівняння, прогнозування) застосовувалися для визначення мети та завдань дослідження. Емпіричні методи (анкетування, інтерв’ювання, бесіди, спостереження, тестування, ранжування, створення і розв’язання проблемних ситуацій, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), статистична обробка одержаних результатів) застосовувалися для одержання фактичних даних щодо стану