Моральне виховання молодших школярів

Наступне завдання полягало у визначенні молодшими школярами наявності обраних ними якостей у самих себе (самооцінка). З цієї метою їм було запропоновано перелік якостей, серед яких пропонувалося вибрати ті, які вони найбільше поціновують у собі.

Узагальнені результати цієї роботи показали: першокласники у переважній більшості (51, 0%) до таких якостей віднесли сердечність, розум, охайність (21, 0%), любов до інших людей (14, 0%). Учні других класів назвали доброту (53, 0%), товариськість (15, 0%), охайність (13, 7%). Третьокласники також на перше місце поставили доброту (55, 0%), потім іде скромність (23, 0%), повага до інших (9, 0%). Відповіді учнів 4-х класів розподілися таким чином: доброта, чуйність (57, 0%), вміння допомагати іншим (30, 0%), повага інших людей (25, 0%), товариськість (16, 0%).

Подальше вивчення цього питання засвідчило, що основною особистісною якістю, яка поціновується молодшими школярами, є доброта у різноманітних її проявах: милосердя, людяність, чуйність, доброзичливість тощо. Діти у 2-3 класах здатні критичніше ставитися до своїх власних чеснот, у них починає формуватися самооцінка, яка за відповідних умов є доволі адекватною. Більшість дітей негативно ставляться до заздрості, небажання зрозуміти горе іншого, нечесності, жадібності, несправедливості. При цьому іноді такі якості приписуються (правомірно чи помилково) дітям, які мають яскраво виражені національні чи релігійні відмінності. Значний вплив на формування такої думки мають батьки, які цілеспрямовано або опосередковано навіюють дитині «негативність образу чужого». Як відомо, дітям молодшого шкільного віку значно легше висловити критичні зауваження, дати оцінку іншим, ніж собі самому. У процесі констатуючого експерименту була виявлена несформованість у значної кількості дітей здатність до рефлексії, критичної оцінки власної поведінки. Однією з методик, що спрямовувалася на діагностику означених якостей, була вправа «Мій образ».

Слово вчителя: Уявіть себе на мить якоюсь рослиною, травиною або якимось іншим предметом чи явищем природи. Дозвольте собі подумки зробити те, що хочеться. А тепер спробуйте намалювати свій образ (написати коротеньке оповідання). Навколо, якщо бажаєте, можна зобразити тих, з ким вам приємно завжди бути разом. Аналіз дитячих малюнків (і творів) засвідчив, що, як правило, діти зображають себе у вигляді найулюбленіших тварин, птахів (кішки, собаки, лева, коня, зайчика, метелика тощо), різних казкових персонажів, персонажів з улюблених мультфільмів, кінофільмів.

До 60, 0% дітей потребують певного оточення навколо себе (теж у вигляді тварин, істот). Це друзі, рідні, близькі їм люди.

Разом з тим, до 40, 0% дітей бажають побути на самоті, але серед них особливої уваги потребують ті, хто займає негативне становище в колективі, з ким не хочуть товаришувати однокласники.

Деякі з цих дітей зобразили себе за допомогою темних (чорних) кольорів, що вказує на їх пригнічений душевний стан. Є діти, які за допомогою малюнка намагаються привернути увагу до себе (як правило, це учні із заниженою самооцінкою). Як уже зазначалося, учні молодшого шкільного віку високо поцінують чуйність, але до закінчення 3-го класу рідко її виявляють, лише під впливом дорослих. Тобто виховання цієї якості потребує спеціальної уваги. Аналіз дитячих суджень про повагу людської гідності, власної гідності та терпимість свідчить про те, що переважна їх більшість погано знає сутність цих понять. Особливо це стосується учнів 1-2 класів. Безумовно, в молодшому шкільному віці терпимість не може бути сформована в повному обсязі, але елементарні її початки можуть бути виховані, інакше виросте агресивна особистість, яка всі свої проблеми розв’язує лише з позиції сили і грубого тиску [22, с. 43].

Плануючи цей етап дослідно-експериментальної роботи, всіляко враховували вікові особливості учнів початкових класів. З метою одержання необхідної інформації широко застосовувалися бесіди відповідного змісту, що включали запитання, спрямовані на одержання необхідних відомостей. Результати таких бесід засвідчили, що не всі молодші школярі знають традиції українського народу (близько 10, 0% учнів не змогли дати позитивну відповідь щодо традицій українського народу; 51, 9% опитаних не знають свого родоводу; близько 12, 0% респондентів дали негативну відповідь на запитання про свої уподобання, пов’язані з народними українськими традиціями; 11, 9% відповіли, що їм не подобаються свята, які відзначаються їхніми батьками і родичами). Поряд з бесідами використовувалися анкети, які вводилися для здобуття конкретних відповідей на прямі запитання. Так, на запитання: «Чи відомі тобі народні традиції?» 21, 6% молодших школярів дали ствердну відповідь, 56, 3% – вказали, що знають їх частково, не змогли відповісти – 12, 0%. Відповідаючи на друге запитання: «Для чого потрібно знати національні традиції свого народу?», 19, 7% учнів зазначили: «Для того, щоб знати історію свого народу», 43, 1% опитаних вважають, що це треба для того, „щоб знати, як треба поводитися в різних випадках”, 37, 2% – не змогли дати відповіді на це запитання. Джерелами, з яких молодші школярі одержують інформацію про народні традиції, є вчителі (36, 9%), батьки (31, 5%), бабуся, дідусь (17, 3%), родичі (14,