Моральне виховання молодших школярів

У молодших класах часто використовується розповідь на етичну тему. Це яскраве емоційне виклад конкретних фактів і подій, мають моральне зміст. Хорошf розповідь як розкриває зміст моральних понять, а й школярі позитивне ставлення до вчинкам, відповідним моральним нормам, впливає поведінка.

Розповідь супроводжується ілюстраціями, якими можуть бути твори живопису, художні фотографії, вироби народних умільців. Підсилює його сприйняття добре підібране музичне супровід. Обстановка має значення до етичного оповідання. Емоційний вплив навколишнього середовища має відповідати рішенню та змісту оповідання [28, c. 223].

Діяльність з учнями різних вікових груп широко застосовується етична розмова. У педагогічної літературі вона розглядається як і метод залучення учнів до обговорення, аналізу вчинків і формування моральних оцінок, як і форма роз'яснення школярам принципів моральності й їх осмислення, і як засіб формування системи моральних уявлень, і понять, які у своє чергу виступають підстави формування моральних поглядів й переконань. Докладніше метод етичної розмови описаний у другому параграфі даної глави.

Приклад – виховний метод виняткової сили. Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, почуття, переконання, активізує діяльність [23, с. 96]. Коли говорять про прикладі, розуміють, передусім, приклад живих конкретних осіб – батьків, вихователів, друзів. Але велику виховну силу має і героїв книжок, фільмів, історичних діячів, видатних учених. Психологічною основою прикладу служить наслідуваність. Завдяки йому люди опановують соціальним і моральним досвідом. Не завжди наслідуваність має безпосередній характер, часто її спостерігаємо в опосередкованої формі – це механічний процес, не автоматичне перенесення рис, якостей, досвіду певної особистостію. Молодші школярі наслідують тих, хто надає ними найсильніше враження. За даними психологів, незмінну симпатію молодших школярів викликають люди сміливі, вольові, спритні, які мають великому фізичному силою, стрункої постаттю, приємною манерою спілкуватися, правильними рисами особи. При виборі моральних прикладів, враховуючи ці закономірності сприйняття особистості, слід домагатися здобуття права носії добрих почав були приємні і симпатичні, а носії пороків викликали ворожість. За відсутності такої відповідності потрібні спеціальні заходи для їх забезпечення [20, c. 100].

Життя дає як позитивні, а й негативні приклади. Звертати увагу школярів негативне у житті й поведінці людей, аналізувати наслідки неправильних вчинків, видобувати правильні висновки як бажано, а й необхідно. Вчасно доречно наведений негативний приклад допомагає утримати вихованця від неправильного вчинку, формує поняття пробезнравственном. Природно, що залежить від власного прикладу вихователя, її поведінки, ставлення до вихованцям, світогляду, ділових якостей, авторитету. Відомо, що з більшості молодших школярів авторитет вчителя абсолютний, і готові наслідувати йому в усьому. Але сила позитивний приклад наставника збільшується, що він своєї особистістю, своїм авторитетом діє систематично і послідовно. З іншого боку, сила позитивного впливу педагога буде і тоді, коли вихованці переконаються, що його словом та кримінальною справою що немає розбіжностей, всім він ставиться до рівно і доброзичливо.

Отже, відзначимо, що у реальних умов педагогічного процесу методи виховання виступають на найскладнішому й найсуперечливішому єдності. Вирішальне значення має тут не логіка окремих «усамітнених» коштів, а гармонійно організована їх система. Зрозуміло, певному етапі виховного процесу той чи інший метод може застосовуватися у більш-менш ізольованому вигляді. Але без відповідного підкріплення іншими методами, без взаємодії із нею вона втрачає своє призначення, уповільнює рух виховного процесу поставленої мети [19, с. 94].

 

 

 

Констатуючий експеримент проводився у початкових класах Гонорівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ямпільського району Вінницької області.

Так, у процесі бесіди, яка проводилася з учнями 2-го класу, їм було поставлено запитання: «Що ти найбільше цінуєш у людях?». Молодші школярі відзначили доброту (до 28, 9, 0%), чуйність (14, 3%), поступливість (до 15, 0%). Поодинокими виявилися вибори таких якостей, як щедрість, уміння товаришувати, чемність, повага інших та ін. Для учнів 2-го класу характерним є більш широкий діапазон якостей, домінуючими серед них виявилися: доброта (60, 0%), товариськість, дружба, вміння спілкуватись (до 50, 0%), чесність (до 40, 0%), дбайливе ставлення до малюків (30, 0%) тощо. Називались дітьми й такі важливі людські якості, як хоробрість, сила, повага, вірність, віра в людей, Бога, але кількість цих виборів була незначною (від 5, 0 до 10, 0%). Поглиблене вивчення показало, що молодші школярі не обрали ці якості тому, що не розуміють їх сутності або ототожнюють з більш звичними для них поняттями (наприклад, співчуття – доброта, тактовність – вміння співчувати іншим, чесність – уміння переживати провину тощо). Таким чином, за результатами ранжування обраних школярами особистісних якості найбільш важливими виявились доброта, товариськість,