Моральне виховання молодших школярів

Основні принципи морального виховання такі:

• цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – всебічно розвиненого молодшого школяра.
• обов’язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати на необхідність молодшого школяра жити у суспільстві;
• єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка молодшого школяра – це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості – складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;
• виховання в праці. В основі цього принципу – ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності;
• комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;
• виховання молодшого школяра в колективі. Молодший школяр стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність;
• поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому – головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін. ;
• індивідуальний підхід до молодших школярів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання – важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності;
• принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер;
• єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки молодших школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу [21, с. 40].

Проблема морального виховання була актуальною завжди. Для різні люди у різні історичні епохи й різні періоди життя першому плані виступають різні цінності й мети. Нині виховання аналізується з погляду те, що все вчинки людини виступають як реальне зміну умов інших людей. Виховання передбачає усвідомлення вихованцем конкретних явищ як цінностей або цінностей, певне його до них ставлення.

 

 

Процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних методів, прийомів і коштів. Під методами виховання розуміють способи впливу вихователів на вихованців й організацію їхдеятельности. Методи морального виховання виступають як шляхи і засоби формування моральної свідомості, розвитку моральних почуттів та вироблення навичок і звичок поведінки.

Прийоми виховання – окреме дію, спрямоване для досягнення мети. Основним прийомом, з якого вчитель спрямовує організовує діяльність дитини, є зазвичай завдання, які ставить перед дитиною. Для їхньої ефективності потрібно, щоб були внутрішньо прийнято дитиною, чого залежить сенс завдання йому. При незабезпеченість мотивації завдань із боку вчителя внутрішнє їхній вміст для дитини може різко розійтися зі своїми об'єктивним змістом потребують і із задумом вчителя, вихователя[13, c. 49].

Традиційні методи морального виховання орієнтовані прищеплювання школярам і правил життя. Проте часто діють умов досить сильного зовнішнього контролю (дорослі, думку, загрозу покарання). Важливими показниками сформованості моральних чеснот особистості є внутрішній контроль, дія якої наводить часом до емоційного дискомфорту, невдоволення собою, якщо порушуються перевірені особистим досвідом правила життя. Внутрішній контроль формується завдяки активної діяльності» дитини у інтелектуальній, рухової, емоційної, вольовий сферах. Готовність підкоряти свої спонукання уявленням і знання культуру людського буття підвищує самооцінку особистості, розвиває відчуття власної гідності. Сформовані навички контролю сприяють успішного розвитку моральних чеснот особистості процесі навчання і виховання. Педагогічний сенс роботи з вихованню моральних цінностей молодшого школяра у тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поведінки до вищому рівню, де потрібно самостійність прийняття рішення й моральний вибір. У педагогічної літературі описується безліч методів і прийомів морального виховання. Вочевидь, що де вони однаково спрямовані формування моральних цінностей [22, c. 112].

Приміром, методи впливу можна розділити на два класи:

• впливу, створюють моральні установки, мотиви, відносини, формують уявлення, поняття, ідеї,
• впливу, створюють звички, що визначають той чи інший тип поведінки.

Методи першої групи дуже важливі й для успішного проходження наступного важливого етапу виховного процесу – формування почуттів, емоційного переживання необхідного поведінки [14, c. 133]. Якщо учні залишаються байдужі до