Морфолого-синтаксична омонімія дієслів із префіксами ВИ-, ПЕРЕ-, ПО-

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

 

КІНДЕЙ Леся Григорівна

 

УДК 811. 161. 2'36

 

 

Спеціальність 10. 02. 01 – українська мова

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Кіровоград – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Ожоган Василь Михайлович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України, декан філологічного факультету.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Городенська Катерина Григорівна, Інститут української мови НАН України, заступник директора; кандидат філологічних наук, доцент Олексенко Володимир Павлович, Херсонський державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра української мови.

Провідна установа: Рівненський державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра української мови, м. Рівне.

Захист відбудеться 20 грудня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23. 053. 01 при Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

 

 

Актуальність дослідження. У граматичному ладі сучасної української літературної мови значний за обсягом клас становлять дієслівні лексеми. З-поміж них виокремлюються префіксальні деривати, семантичні структури яких мають низку специфічних ознак. Значення похідного дієслова, як наслідок взаємодії семантики твірної основи і словотворчого засобу, набуває специфічних рис і зумовлює виникнення явищ полісемії й омонімії. Префікси є визначальними у словотворі дієслів, а тому аналіз їх семантичних особливостей дасть змогу мати певне уявлення про закономірності функціонування дієслів.

Семантична структура префіксів досліджена неповно, що пояснюється відсутністю загальновизнаних підходів до її кваліфікації, хоча, з іншого боку, аналіз значеннєвих систем дериваційних морфем є одним із тих завдань, на які в сучасному мовознавстві звертається особлива увага. Окрім цього, полісемія й омонімія, які тривалий час залишалися дискусійними навіть у лексиці, потребують дослідження і на граматичному рівні.

У спеціальній літературі дотепер відсутній цілісний, системний аналіз особливостей семантики дієслівних похідних на рівні значення префіксальної морфеми і лексеми в цілому. Праці багатьох лінгвістів відображають деякі аспекти функціонування та використання згаданих одиниць, містять тільки окремі спостереження за специфікою вияву полісемічних й омонімічних відношень у їх семантичних структурах на лексичному та граматичному рівнях. Локативна, темпоральна і квантитативна семантика кваліфікується більшістю вчених, але повної характеристики специфічних відтінків як складників загальних значень простору, часу і кількості немає.

Об'єктом пропонованої роботи є мовні явища полісемії й омонімії, які виникають на лексичному та граматичному рівнях у результаті префіксального дієслівного словотвору.

Предметом аналізу, спостережень й узагальнень слугують дієслівні деривати, зокрема ті, що утворені за допомогою префіксів ви-, пере-, по-. Вибір такого типу похідних пояснюється високою частотністю вживання їх у сучасній українській літературній мові, розгалуженою системою семантичних відтінків префіксальних морфем, особливостями функціонування у різних синтаксичних конструкціях.

Мета дослідження. Метою роботи є представлення групи дієслівних похідних із префіксами ви-, по-, пере- як цілісних семантичних структур, які формуються на основі взаємодії і взаємозв'язку низки значеннєвих відтінків і перетинаються з іншими семантичними структурами; аналіз особливостей функціонування полісемічних й омонімічних відношень у цих структурах.

Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких конкретних завдань:

- встановити найважливіші критерії розмежування полісемії та омонімії на лексичному і граматичному рівнях;

- визначити й охарактеризувати усі типові і маловживані відтінки у значеннєвих структурах префіксів ви-, пере-, по-, які є репрезентантами локативної, темпоральної і квантитативної семантики;

- проаналізувати особливості вияву граматичного значення у дієслівних дериватах із префіксами ви-, пере-, по-; з'ясувати закономірності взаємодії лексико-граматичних і граматичних значень префіксальних морфем і встановити можливість виникнення словотвірної омонімії у результаті такої взаємодії;

- дослідити специфіку взаємодії гомогенних і гетерогенних значень префіксів, систематизувати групи таких поєднань і виявити можливі полісемічні та омонімічні відношення між ними;

- з'ясувати функції префіксів і кореневої морфеми, які зумовлюють виникнення похідних дієслівних омонімів та укомплектувати й описати всі можливі групи похідних омонімів, а також типи омонімії видових форм;

- простежити вплив синтаксичного оточення на особливості вияву окремих семантичних складників, його роль у кваліфікації граматичної і лексичної омонімії.

З метою розв'язання поставлених завдань окреслено методологію, методику й джерельну базу дослідження.

Джерелами фактичного матеріалу обрано твори художньої літератури, сучасна публіцистична література, усна народна творчість, матеріали різноманітних словників. Фактичний матеріал, дібраний шляхом суцільної вибірки й окремих фіксацій, становить близько 15 тис. одиниць. Використані джерела ілюстративного матеріалу наводяться в дисертації окремим списком.

Методологічно-теоретичну основу дисертації складають діалектичні положення про єдність змісту і форми, загального і часткового, частини і цілого, структури і функції, кількісних та якісних змін, діалектичного зв'язку мови і мислення, з одного боку, і мови та дійсності – з іншого, учення про зв'язок явищ дійсності.

Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об'єкта і