Морфолого-синтаксична омонімія дієслів із префіксами ВИ-, ПЕРЕ-, ПО-

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в системному підході до вивчення семантичних структур найбільш уживаних в українській мові префіксів на основі загальних значень локативності, темпоральності, квантитативності, що передбачає дослідження взаємозв'язків і взаємовпливів окремих семантичних відтінків і кваліфікацію специфічних ознак полісемії та омонімії префіксальних морфем і дієслівних похідних у цілому. Праця є першою спробою комплексного аналізу названих одиниць і відношень між ними.

Теоретичне значення дослідження. У ході аналізу дієслівних дериватів визначено найважливіші критерії розмежування полісемії й омонімії на лексичному і граматичному рівнях. До них належить насамперед специфіка значення мовної одиниці та особливості її функціонування у синтаксичному оточенні. Поряд з цим, виявлено й обґрунтовано низку значень, які існують у семантичних структурах дієслівних префіксів ви-, пере-, по-; опрацьовано принципи опису і систематизації таких семантичних відтінків, що відкриває перспективи вивчення особливостей значення інших префіксальних морфем сучасної української літературної мови, які беруть участь у дієслівному словотворі; досліджено особливості взаємодії значень різних рівнів, що зумовлюють появу явищ полісемії й омонімії. Результати узагальнення матеріалу сприятимуть формуванню поглибленого розуміння системності мови, зокрема, на граматичному і лексико-семантичному рівнях.

Практична значення роботи. Проаналізований фактичний матеріал може використовуватися при вивченні академічних курсів лексикології, морфології та словотвору, викладанні спецкурсів і спецсемінарів із названих дисциплін, організації науково-дослідної роботи зі студентами та учнями. Дисертаційна робота допоможе лінгвістам у подальших дослідженнях функціонування явищ полісемії й омонімії на різних мовних рівнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Актуальні питання лексики і граматики української мови”, що передбачає вивчення особливостей функціонування мовних явищ, зокрема питань, пов'язаних із специфікою вияву полісемічних та омонімічних відношень між мовними одиницями на лексичному й граматичному рівнях.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на конференціях молодих викладачів кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1997-2002 рр.), на Всеукраїнських наукових конференціях: “Актуальні проблеми граматики” (м. Кіровоград, 12 – 13 жовтня 2000 р.) “Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (м. Херсон, 2-3 квітня 2001 р.). Дисертація обговорена на засіданні кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 6 публікаціях, 5 з них надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку цитованої та використаної літератури, що нараховує 234 найменування, списку джерел, з яких добирався фактичний матеріал, додатків. Повний обсяг дисертації – 221 сторінка, обсяг дисертаційного дослідження без списків наукової літератури і джерел – 178 сторінок

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, у якій виконано працю, сформульовано мету і завдання, визначено новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації, зазначено кількість та обсяг публікацій, які висвітлюють основні результати дисертаційного дослідження.

Перший розділ “Проблеми префіксальної омонімії у сучасній лінгвістичній науці” містить огляд становлення поняття омонімії; шляхи вивчення взаємозв'язків між полісемією й омонімією, а також основні критерії їх розмежування.

У процесі розвитку теорії омонімії у мовознавчій науці склалися різні погляди стосовно кваліфікації окремих мовних одиниць як омонімічних. Проблеми формулювання дефініції омоніма, його функціонування у структурі мови, специфічні ознаки спорадично досліджували Ш. Баллі, В. В. Виноградов, В. І. Абаєв, М. М. Шанський, О. І. Смирницький, О. М. Тихонов, П. А. Соболєва, М. П. Кочерган, Н. Ф. Клименко, Р. І. Болтянська, Г. М. Мукан та ін. Майже всі лінгвісти, які так чи так вивчали питання полісемії й омонімії семантичних одиниць, намагалися визначити критерії диференціації. Як наслідок – маємо їх досить багато (критерій зв'язку значень, семантичного поля, синонімічного ряду, тематичний, компонентний, семантико-граматичний, словотвірний, дистрибутивний), але вони певним чином не виправдали себе, хоча кожен із них передбачає необхідність аналізу семантичних зв'язків мовних одиниць (наявність таких зв'язків характерна для полісемії; відсутність – для омонімії), що, на наш погляд, є досить переконливим для розв'язання проблеми розмежування полісемантизму й омонімії.

Сучасні тенденції в розвитку теорії омонімії дають підстави кваліфікувати її як абсолютну лінгвістичну універсалію, яка охоплює мову в цілому, всі рівні і ланки її структури, вимагає ґрунтовного розгляду; наявність омонімів у мовах обов'язкова й закономірна. Поряд із лексичною омонімією, яка характеризує лише семантичний аспект мовних фактів, на сьогодні актуальним є дослідження омонімії, пов'язаної із закономірностями будови слів певних класів, з їх специфікою, а також із способами словотвору (словотвірна омонімія).

Для аналізу вибрано явище омонімії, яке виявляється на різних мовних рівнях, простежується передовсім у морфологічному класі дієслів, зокрема – префіксальних. Доцільність такого підходу вмотивована сутністю дієслова, яке є в сучасній українській літературній мові ядерним семантико-граматичним класом слів, до того ж найбільш