Мова як суспільне явище

Повнозначні слова – це ті слова, які мають лексичні й граматичні значення: поле, ліс, гай, людина, серце, голова, учитель, урок, земний, гарний, свій, чотири, десять, шостий, сам, кожен, сміятися, ходити, думати, гарно, весело, взимку та ін.

До повнозначних належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники. Слово, яке має лексичне значення, називають лексемою.

Неповнозначні слова мають тільки граматичні значення і можуть виражати відношення просторовості (на, під), причиновості (бо, через, тому що), єднальності (і, й, та), протиставності (але, проте), умовності (би, якби), наказовості (хай) тощо. Неповнозначними словами є сполучники, прийменники, частки.

Окремою групою слів є вигуки і звуконаслідування, бо вони нічого не називають, а лише виражають почуття, емоції, реакції, волевиявлення, акустичні образи (ой, ах, ура, гей, гать, леле, дзінь-дзінь, ку-ку).

 

 

Лексичним значенням називають співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняттями про них. Слово називає предмет, і це є його лексичним значенням. Але цим не вичерпується зміст поняття “лексичне значення”. Мова не змогла б виконувати функцію спілкування (комунікативну), якби намагалася дати кожному предмету окрему назву. Слово називає конкретний предмет, усі інші предмети даного виду, а також поняття про цей вид предметів. Це означає, що слово узагальнює у своєму лексичному значенні основні ознаки цілого класу предметів і формує поняття про них. Поняття – це узагальнене відображення у свідомості властивостей предметів і явищ дійсності. Поняття виражається словом. Воно є основою лексичного значення слова. Але крім називання предмета й поняття про нього, у лексичне значення слова може входити й додатковий компонент – те, як і коли ми предмет сприймаємо, оцінюємо, як реагуємо на нього (чобіт, чобіток, чоботище; здоровий, здоровенький, здоровило).

Як правило, значення слова в цілому однаково усвідомлюється колективом людей, які розмовляють однією мовою, пов’язані між собою культурою, традиціями, історією. Значення слова – це зв’язок, що історично склався в певному суспільстві, між звучанням слова й тим відображенням предмета або явища, яке з’явилося й закріпилося у свідомості людини.

Отже, лексичне значення само по собі є складним і змінним явищем, воно може мати в собі окремі відтінки, які в процесі життя слова набувають здатності переростати в нові значення.

Граматичне значення визначає віднесеність слова до певної частини мови й можливості та особливості поєднання слова з іншими словами. Граматичне значення слова вивчається у граматиці.

 

 

Як ми вже говорили, лексичне значення властиве тільки повнозначним словам. Кожне повнозначне слово відрізняється від іншого як лексичним значенням, так і його специфічними особливостями й виявленням у мові.

У зв’язку з цим розрізняємо три типи лексичного значення слова:

Номінативне значення, яке безпосередньо пов’язане з відображенням явищ об’єктивної дійсності. Зв’язки слова з номінативним значенням з іншими словами – предметно-логічні, вони не обмежені у сполучуваності з іншими словами, наприклад: хата – стара хата, батьківська хата, біла хата і под.; високий – високе дерево, високий хлопець і под. Звичайно, деяка обмеженість у сполучуваності вільних слів теж є. Не можна сказати: високий борщ, математична хата і под.

Усі переносні значення, крім образно-емоційних, теж належать до прямих (номінативних, вільних).

Слова, обмежені у сполучуваності з іншими, зв’язані за змістом у неподільній єдності, мають фразеологічно зв’язаний тип лексичного значення: блакитна кров, намилити шию, мати руку (десь). Є в українській мові частина слів тільки з фразеологічно зв’язаним типом лексичного значення: ридма ридати, лігма лежати, дати відкоша та ін.

Синтаксично зумовлений тип лексичного значення виступає в певній синтаксичній функції. У першу чергу – у займенників, бо тільки з контексту розуміємо, про що йде мова. Це переносні значення (метафоричні або метонімічні) образно-емоційного характеру: Такого орла (сміливця) ще світ не бачив; Він у нас голова. Найчастіше такі значення мають іменники та прикметники, рідше – дієслова та прислівники.

 

1. Дайте визначення лексикології.
2. Визначте завдання описової лексикології.
3. Що Ви чули про семасіологію, етимологію, ономатологію, лексикографію?
4. Дайте визначення слова.
5. Які основні ознаки слова?
6. Пригадайте про повнозначні та неповнозначні слова.
7. Що Ви знаєте про лексичне та граматичне значення слова?
8. Які Вам відомі про типи лексичних значень слова?
9. Наведіть власні приклади слів з різними типами лексичних значень.

 

 

 

 

1. Багатозначність слів у сучасній українській мові.
2. Значення багатозначного слова.
3. Переносне значення й переносне вживання слова.
4. Види переносних значень і переносних вживань.
5. Стилістичне використання багатозначності.
6. Особливості перекладу багатозначних слів.
7. Неточності, що можуть виникати при використанні багатозначних слів.

 

 

1. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 20-31.
2. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навч. пос. – К., 1998. – С. 68-73.
3. Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х., 1998. – С. 61-62.
4. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 38-48.
5. Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М.