Мова як суспільне явище

 

 

Кожний народ бачить світ по-своєму, через призму рідної мови. Система понять, усвідомлена народом і закріплена у значеннях слів, характеризується своєрідність. Багатство лексики мови виявляється не лише в різноманітності груп лексики, а й у обсязі семантики.

Кожне слово “народжувалось” однозначним, тобто слова виникають з одним лексичним значенням. Із розвитком суспільства з’являлись нові предмети чи поняття, які треба було називати. Можна було створити нове слово, запозичити з іншої мови або назвати словом, що вже є в мові. Так виникли переносні значення, наприклад: форум – ‘площа в давньому Римі’, ‘широке зібрання’; ательє – ‘лише художника або фотографа’, ‘майстерня одягу, взуття’ тощо.

Але протягом розвитку мови відбувається як розширення, так і звуження значень слів: казарма зараз означає лише житло для солдат, раніше означало і гуртожиток для робітників; квас – ‘усяке кисле (питво, їжа)’, а тепер тільки ‘вид напою’.

Переважна більшість українських слів є багатозначними. Наприклад, слово земля має у словниках такі значення: 

1. Третя по порядку від Сонця планета, яка обертається навколо своєї осі та навколо Сонця; 
2. Місце життя і діяльності людей; 
3. Верхній шар земної кори;
4. Речовина темно-бурого кольору; 
5. Суша (на відміну від водного простору); 
6. Ґрунт для вирощування рослин;
7. Країна, край, держава.

У Словнику української мови у слові іти виділяється 30 значень, у справа – 9, у високий – 9. За підрахунками дослідників, у сучасній українській літературній мові серед багатозначних іменників слова з двома значеннями становлять близько 68 %, з трьома – близько 20 %, з чотирма – близько 8 %, з більшою кількістю – до 4 %.

Однозначними є терміни та деякі інші слова: електрифікація, тепловоз, працездатність, конвалія, антилопа та ін. Хоча деякі терміни можуть уживатися в різних терміносистемах, і, відповідно, матимуть різні значення (корінь, клапан, морфема). До однозначних належать також назви матеріалів, речовин (але ґрунт, золото тощо є багатозначними). Таким чином, суть полісемії полягає в тому, що якась назва предмета, явища переходить, переноситься на інший предмет, явище, і тоді одне слово “обслуговує” одночасно декілька предметів, явищ, ознак тощо. 

Багатозначність виникає від того, що мовці помічають схожі риси предметів, подібність явищ у житті й тому переносять назву одних предметів на інші: чашечка чаю – чашечка тюльпана, ніжка дитини – ніжка стільця, пряма лінія – телеграфна лінія, вільна людина – вільне місце, потік води – потік машин, міцна криця – міцний сон.

Багатозначність у слові розвивається поступово у процесі розвитку мови. Наприклад, у слові морж (яке раніше в словнику фіксувалося з одним значенням: морж – ‘водяний ластоногий ссавець із вусатою мордою, великими іклами та короткою шерстю’) у 60-х роках розвинулося переносне значення: морж – ‘людина, яка любить купатися взимку в крижаній воді’.

Переносність значення слова є усталеною закономірністю мови. Переносне вживання слів особливо поширене в художньому та розмовному стилях.

 

 

Отже, слова, які мають кілька значень, називаються багатозначними, або полісемічними (від грец. poly – ‘багато’ і sema – ‘знак’). Пильніша увага до багатозначного слова дає можливість виявити нерівноцінність його значень: одне із значень виділяється як головне, його називають прямим, решта – переносні. Перше значення часто так віддалене від нас у часі, що тільки вчені можуть його встановити. Наука, що вивчає походження слів та їх первісні значення, називається етимологією. У деяких словах прямим може бути не одне значення, хоч і серед таких є найголовніше, наприклад:

1. “У нас по містах вибудувані пишні будинки з ясними вікнами, з широкими ворітьми” (Марко Вовчок)
2. “Як умру, то поховайте мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій” (Т. Шевченко)
3. “Попереду було стільки широкого щастя, що їм навіть не уявлялось, як це може його не бути” (О. Гончар)

У перших двох реченнях слово широкий позначає поняття “значний за розміром”, тому обидва значення ‘значний за розміром упоперек’ і ‘такий, що займає великий простір’ сприймаються як прямі. У третьому прикладі слово широкий вжите в переносному значенні.

Усі значення полісемантичного слова між собою пов’язані, хоч можна розрізнити ступені зв’язку: деякі переносні значення розташовуються ближче до прямого, інші – більш віддалені. Пряме значення ще називають первинним. Воно найменше пов’язане з контекстом. Наприклад, слово великий насамперед називає поняття ‘значний за розміром, за кількістю’: велика хмара, великий гурт людей. Усі інші значення (у словнику їх зафіксовано ще п’ять) є вторинними, похідними: 1) дорослий: Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопіт; 2) який переважає звичайний рівень (розмір): Узув великі, батькові чоботи; 3) який має велику силу прояву: Великий мороз був; 4) важливий: “Правду, велику правду сказав твій батько” (Г. Квітка-Основ’яненко); 5) геніальний, загальновідомий: “Дід Опанас багато знав пісень і був колись великий співака” (С. Васильченко).

Непрямі, переносні значення багатозначного слова ще називають