Мова як суспільне явище

Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у художньому та публіцистичному стилях. Багатозначне слово тут може виконувати стилістичну функцію не тільки в залежності від інших слів, а й з огляду на волю автора. Коливання значення того чи іншого слова від конкретного до загального й навпаки дає широкий простір для створення різних стилістичних ефектів. Беремо три приклади й розташовуємо їх у порядку розширення семантики слова крила: “Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл” (М. Коцюбинський); “Орлині крила чуєш за плечима. Самі ж кайданами прикуті до землі”; “Все вище, вище й вище я здіймався на крилах мрій” (Леся Українка) У першому реченні крила вжито в прямому конкретному значенні, у другому значення його переносне й дещо загальніше. Третій уривок містить виділену лексему в найабстрактнішому значенні, чому сприяє не лише її метафоричність, а й належність до словосполучення на крилах мрій.

Існує кілька способів стилістичного використання багатозначності олова. Насамперед, це вживання того самого слова в одному контексті в двох чи кількох значеннях. Цей прийом однаково популярний як у художній літературі, так і в публіцистиці: “Маю не тільки потребу таку, а й обов’язок повести вас у Крилів. Крилів – викінчений, продуманий зовні і такий же за змістом і суттю. Його хочеться порівняти з піснею, яка лунає майже тридцять років під диригуванням місцевого голови Івана Канівського. Диригування – не для красного слівця, бо голова, окрім усього, керує ще й самодіяльним народним хором” (із газ.);

Люблю слова, їх музика іскриста.

Мелодія пекуча і терпка. 

Це аскетична постать гітариста. 

Коли він струни пальцями торка. 

Це струми струн, він ними обпікається, 

Він сам струна, замовкнуть – упаде. 

Всіх почуттів застиглий Апокаліпсис –

Його обличчя дивне і бліде. 

(Л. Костенко).

Ще один спосіб – використання в тому самому контексті слова в його вужчому й ширшому значенні: “Пахла чорна земля на пагорбах між заплавами – пахла весняною жагою родити і вимерлими травами, трухлим сухостоєм і молодим пагіллям – пахла вічністю” (Григір Тютюнник).

Вмирав актор. Він був смертельно хворий.

Він був старий. І це була не роль...

А Він вмирав. Вмирала з ним епоха. 

Її уже не викличеш на біс.

Остання дія... Кладовище. Похорон. 

В безсмертя також повні очі сліз. 

(Л. Костенко).

Багатозначність слова як стилістичний засіб використовується й у такому плані: в одному контексті зводяться вільне і фразеологічне зв’язане значення або поєднуються два фразеологічні значення. До цього прийому особливо часто вдаються в каламбурах, у гумористичних та сатиричних творах: “На організації таких кооперативів Михайло набив собі руку й кишеню” (із газ.) Тут поєднано два фразеологічно зв’язані значення слова набити – набити руку (‘навчитися, набути досвіду’) і набити кишеню (‘розбагатіти’).

Здатність слова набувати нових смислових і стилістичних відтінків значення, іноді навіть тимчасових, зумовлених тільки даним контекстом, можливо, невластивих загальнонародній мові, проте зрозумілих для всіх, широко використовується в художній літературі й у публіцистиці, так, уживання поряд слова в прямому й переносному значенні збільшує експресію, допомагає у створенні яскравого контрастного зображення, наприклад: “Кривава заграва пожежі над Берліном була лише провісником тієї пожежі, яка згодом охопила кілька континентів” (А. Головко). У першому випадку слово пожежа вжито в прямому, значенні (пожежа в рейхстагу), у другому – у переносному (війна).

Багатозначність слова виконує важливу стилістичну роль, вона збагачує наш словник, надає мові більшої гнучкості, жвавості й виразності, а також розширює її синонімічні можливості.

 

 

При перекладі слід мати на увазі, що “слова однієї мови в більшості випадків не просто відповідають словам іншої мови, а перебувають з ними в дуже складних і різноманітних стосунках” (Л. В. Щерба). Тобто, перекладаючи багатозначне слово, слід ураховувати, що в різних контекстах воно може мати різні варіанти перекладу. Наприклад, слово домашній у сполуках домашнее задание, домашние животные, домашнее хозяйство перекладається відповідно як домашнє, свійські, хатнє.

 

 

Для того, щоб правильно висловити думку, треба завжди чітко уявляти собі не тільки особливості описуваного явища, але й точне значення слова з усіма його відтінками. Прикладом може бути робота Панаса Мирного над удосконаленням мови роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Так, у першій редакції читаємо: “Пустіє, глухне наш край, незабаром і зацвіте серед такої каламуті! – казав Мирін, згадуючи давнє”. У наступній редакції двозначне слово зацвіте (‘вкриється квітами’ і