Мова як суспільне явище

 

 

Тема 15. ЛЕКСИКОГРАФІЯ

 

План

1.Предмет лексикографії.

2.Загальна характеристика словників.

3.Типи словників.

4.Список словників.

 

Література

 

1.Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова. – К., 1998. – С. 126-129. 

2. Сучасна українська літературна мова / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко та ін. – К., 2000. – С. 141-144.

3.Сучасна українська мова / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. – К., 1991. – С. 125-152.

4.Українська мова / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, Л. О. Кадомцева, П. П. Кононенко – К., 1995. – С. 64-68.

5.Українська мова : Енциклопедія. – К., 2000. – С. 274-281.

 

Предмет лексикографії

 

Лексикографія – розділ мовознавства, що займається теоретичними проблемами укладення словників, збиранням, упорядкуванням та описом словникового матеріалу.

Як науково-прикладний розділ мовознавчої науки лексикографія тісно пов’язана з усіма іншими розділами, а передусім – із лексикологією.

Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, що спочатку здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачних написів на полях і в тексті рукописних книг.

 

Загальна характеристика словників

 

Словники відображають культуру мови народу і сприяють її нормалізації. Вони є багатим джерелом вивчення мови, зокрема правил написання, вимови, добору слова. Видатний поет і вчений М. Рильський, підкреслюючи важливість словників, писав:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник, 

Достиглий овоч у Грінченка й Даля. 

Існують спеціальні словники понятійно-довідкового характеру – енциклопедичні та словники власне мовні – лінгвістичні (або філологічні). В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ. У них можна знайти лаконічні відомості про різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий матеріал з усіх галузей знань. В енциклопедичних словниках уміщують також ілюстрації (фотографії, малюнки, репродукції), картографічні матеріали, статистичні, хронологічні таблиці та ін. Відомі, наприклад, такі енциклопедичні словники, як “Українська радянська енциклопедія” (у 12 т. К., 1977–1985); “Енциклопедія українознавства” (Львів, 1993–1994, 1 – 4-й томи на літери А–М); “Енциклопедія українознавства” (у 3-х т. К., 1994–1995); “Українська літературна енциклопедія” (К., 1988. Т. 1; К., 1990. Т. 2); “Українська мова: Енциклопедія” (К., 2000) та ін.

У лінгвістичних словниках об’єктом розгляду є слово як одиниця мови. Лінгвістичні словники бувають одномовні та перекладні. Одномовні поділяються на: тлумачні, міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).

У перекладних лінгвістичних словниках представлені переклади слів та фразеологізмів з однієї мови іншою. Найпоширеніші – двомовні перекладні словники, хоч є й багатомовні. У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов із урахуванням семантичної структури того слова, що перекладається (однозначне, багатозначне), а також особливостей функціонування слів та словосполучень у кожній мові.

Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, у яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики – граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами. Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних слів, одномовні термінологічні словники (які водночас тяжіють і до енциклопедичних), словники мови письменників, у яких також розкриваються можливості змістового та стилістичного вживання слів. 

У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з різних мов. До слова подається інформація, з якої мови воно походить або які компоненти використані для його творення, та, що найголовніше, пояснюється значення цього слова.

Близькими до словників іншомовних слів є спеціальні, або термінологічні словники, що містять визначення слова-терміна та відомості про використання його в певній системі знань.

Словники мови окремих письменників служать для систематизації та пояснення слів, уживаних письменником у його творах. Кожна стаття ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального слововживання в художньому мовленні.

У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів, з’ясовується значення і характер поширення діалектних слів. Ці словники бувають загальнодіалектними та регіональними.

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові та стилістичні зв’язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення й відтінки значень.

Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники – орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники складних випадків слововжитку тощо.

Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.

Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.

В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток. 

Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.

Крім названих, відомі й інші словники, що теж мають важливе теоретичне і практичне значення для вивчення лексичного та фразеологічного складу мови (історичні, топонімічні, частотні, морфемні, власних імен і прізвищ та ін.).

За розташуванням слів словники поділяються на алфавітні та гніздові. Різновидом алфавітних словників є