Мова як суспільне явище

11.Новий російсько-український словник-довідник / С. Я. Єрмоленко, В. І. Єрмоленко, К. В. Ленець, Л. О. Пустовіт. – К., 1996.

12.Новий тлумачний словник української мови: У 4 т./ Укладачі: В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 1998.

13.Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. – К., 1971.

14.Орфографічний словник української мови / Уклад. С. І. Головащук та ін. – К., 1994.

15.Погрібний М. І. Орфоепічний словник. – К., 1984.

16.Полюга Л. М. Словник антонімів української мови. – К., 1999.

17.Полюга Л. М. Словник синонімів української мови. – К., 2001.

18.Словник іншомовних слів / Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк. – К., 2000.

19.Російсько-український і українсько-російський тлумачний словник / За ред. Л. Г. Савченко. – Х., 1999.

20.Русско-украинский словарь. Фамилии, имена, отчества, области, районы, города, поселки городского типа, села. / Сост. З. Г. Рыкова, Н. В. Щегольковская. – X., 1997.

21.Словарь української мови: У 4 т. / За ред. Б. Грінченка. – К., 1996-1997.

22.Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1985.

23.Словник синонімів української мови: У 2 т. /Укладачі А. Бурячок та ін. – К., 2000.

24.Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К., 1989.

25.Словник української мови: В 11 т. – К., 1970-1980.

26.Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – Львів, 1996.

27.Тараненко А. A., Брицын В. М. Русско-украинский словарь для деловых людей. – К., I992

28.Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.

29.Український орфографічний словник / За ред. А. Свашенко. – X., 1997.

30.Шевченко О. П. Українсько-російський та російсько-український словник. Відмінна лексика. – Львів, 1997.

 

Питання для самоконтролю

Розкажіть про лексикографію.

Чим відрізняються енциклопедичні словники від лінгвістичних?

Які енциклопедичні словники Ви знаєте?

Розкажіть про лінгвістичні словники.

Що Ви знаєте про прекладні словники?

Назвіть одно- та багатотомні російсько-українські та українсько-російські словники.

Розкажіть про так звані перекладно-тлумачні словники.

Що ви знаєте про багатомовні словники?

Яке призначення тлумачних словників?

Назвіть тлумачні словники української мови.

Розкажіть про етимологічні словники.

Що Вам відомо про словники синонімів, паронімів, антонімів?

Розкажіть про нові орфографічні словники української мови.

Що Ви знаєте про фразеологічні словники української мови?

 

 

Тема 16. ФОНЕТИКА. ФОНОСТИЛІСТИКА.

ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ

УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

 

План

 

1.Поняття орфоепії. 

2.Вимова голосних звуків в українській мові.

3.Вимова приголосних звуків. 

4.Вимова абревіатур.

 

Література 

 

1.Жовтобрюх В. Ф., Муромцева О. Г. Культура мови вчителя: Курс лекцій / За ред. О. Г. Муромцевої. – Х., 1998. – С. 24-30.

2.Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова. – Донецьк, 2003. – С. 16-18, 36-37.

3.Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. – К., 1999. – С. 16-22, 182-200.

4.Сучасна українська літературна мова / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко та ін. – К., 2000. – С. 84-100.

5.Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 411-412.

6.Шевелєва Л. А. Український правопис у таблицях: Правила, винятки, приклади, коментарі / За ред. А. О. Свашенко. – Х., 1996. – С. 4.

 

Поняття орфоепії

 

Однією з найважливіших ознак української літературної мови є її орфоепічна унормованість, тобто наявність цілої системи правил вимови, наголошування та інтонування. 

Звукова сторона мови – необхідний елемент, без неї мова як засіб спілкування і знаряддя думки не могла б існувати. Проте значення звукової сторони мови не є самостійним. У процесі спілкування люди не зосереджують своєї уваги на звучанні мови, а сприймають лише зміст її. Звертають увагу на звучання лише тоді, коли з’являються відхилення від звичної вимови, узвичаєних інтонацій. Усякі відмінності у вимові, наголошенні та інтонуванні ускладнюють спілкування між людьми, утруднюють сприймання інформації, бо відвертають увагу слухачів від змісту і зосереджують її на помилках. Основним правилом усного спілкування повинно стати таке: Люди мають слухати, що я говорю, а не як я говорю.

Українська літературна вимова склалася на базі говірок середньої Наддніпрянщини, зокрема полтавсько-київського діалекту. Особливості вимови, характерні для саме цього мовного середовища, були найпоширенішими і найбільш вільними від фонетичного впливу інших мов, тому їх було покладено в основу орфоепічних норм української літературної мови. Правила орфоепії склалися завдяки діяльності українських письменників, культурних та громадських діячів, науковців уже в другій половині XIX століття і підтримуються носіями літературної мови в наш час. У формуванні та закріпленні орфоепічних норм велику роль відігравав і продовжує відігравати театр, а також радіо і телебачення, які в кращих своїх програмах відтворюють зразкову літературну вимову. Знання орфоепічних норм та їх дотримання є одним із суттєвих показників загальної культури людини. Тому для перекладача природним і органічним є прагнення до правильної вимови та наголошування.

Орфоепія