Національна революція і боротьба за державність у 1917 -1921 рр.

Перші Універсали ЦР. Створення Генерального секретаріату

У травні 1917 р. Центральна Рада зробила спробу знайти спільну мову з Петроградом із питань автономії, утворення Крайової Ради і Крайового комісаріату. Але переговори зайшли в глухий кут. Це призвело до невдоволення в Україні, а делегати II військового з'їзду зажадали від Центральної Ради негайної підготовки Універсалу й проголошення автономії.

10 червня 1917 р. Комітет Ради ухвалив І Універсал Центральної Ради, головною ідеєю якого було утвердження автономного ладу в Україні.

Прийнявши цей документ, Центральна Рада фактично перебрала державні функції. 15 червня 1917 р. вона організовує виконавчий орган – Генеральний секретаріат на чолі з В.Винниченком. Це був перший революційний український уряд. Йому було підпорядковано внутрішні, фінансові, продовольчі, земельні, міжнаціональні справи.

Події в Україні налякали Тимчасовий уряд; до Києва прибула російська делегація (Керенський, Терещенко, Церетелі) для ведення переговорів з Центральною Радою. Сторони дійшли згоди щодо вирішення питання автономії після скликання Всеросійських Установчих зборів і порозуміння Ради з національними меншинами.

3 липня 1917 р. Центральна Рада ухвалила ІІ Універсал. Це був крок назад у розвитку національної революції, щоправда, вимушений: в Україні знаходилися великі підрозділи російських військ; управління перебувало в руках росіян; давалося взнаки зросійщення значної частини населення, насамперед, у Києві. Існували й інші причини, зокрема, партійно-ідеологічного спрямування, зовнішньо-політичної орієнтації лідерів української революції тощо.

“Статут вищого правління України” і “Тимчасова інструкція вищого правління України”

Досягнувши згоди з урядом Росії, Центральна Рада ухвалила 16 (29) липня 1917 р. “Статут вищого правління України”, в якому йшлося про остаточне запровадження автономії, підготовку Установчих зборів в Україні і Росії, окреслювалися права і обов'язки Генерального секретаріату.Цей документ фактично був основою конституції, що базувалася на ідеї автономії.

Але Тимчасовий уряд не затвердив її і 4 серпня видав “Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату”, яка суттєво обмежувала права України. Цей, за висловом В.Винниченка, “миршавий клаптик паперу”: а) позбавляв Центральну Раду законодавчих ініціатив; б)перетворював Генеральний секретаріат в орган Тимчасового уряду; в) обмежував кількість секретарів з 14 до 7, причому 4 з них мали бути неукраїнцями; г) звужував територію української автономії з 9 до 5 губерній.

На шляху до скликання Українських установчих зборів

Незважаючи на протидію Петрограду, процес національного відродження охоплював широкі маси України. Уже в серпні 1917 р. 27 російських дивізій перейшли на бік Центральної Ради. Зростали загони Вільного козацтва.

Однією з найпомітніших подій політичного життя восени став З'їзд представників народів та областей Росії, проведений у Києві 8-15 вересня 1917 р.

З'їзд народів Росії визначив шляхи перетворення Російської централізованої держави на федерацію демократичних республік. Було створено нову громадську організацію - Раду народів. Їй доручалося теоретично обґрунтувати створення нової Російської федерації. Головою Ради обрано М.С.Грушевського.

Центральна Рада розпочала підготовку до скликання Українських установчих зборів. У жовтні 1917 р. в Чигирині відбувся з'їзд Вільного козацтва. А згодом у Києві пройшов 3-й Всеукраїнський військовий з'їзд. Виступаючи на ньому, М.Грушевський висловив впевненість у тому, що боротьба українського народу закінчиться створенням власної держави і закликав перейти до створення Української Народної Республіки.

Тимчасовий уряд відповів наказом прокуророві київської судової палати про негайне слідство і притягнення до кримінальної відповідальності В.Винниченка та інших генеральних секретарів.

Проте розпочати слідство не вдалося. У Петрограді 24-25 жовтня відбувся більшовицький переворот. Утворився новий російський уряд – Рада народних комісарів (Советнародных комиссаров, Совнарком) на чолі з Ульяновим-Леніним.

 

 

Українські більшовики, продовжуючи розпочату в Петрограді справу, підняли повстання в Києві, захопили владу у Вінниці, Кам'янці-Подільському, Проскурові, Рівному, Луцьку, Староконстантинові та інших прифронтових містах. Більшовики стали на шлях ліквідації зародків української влади, інтерпретуючи її як дрібнобуржуазну, націоналістичну і ворожу українському народу. Вони не бачили іншого варіанту для України, як тільки бути частиною “єдиної Росії”.

Центральна Рада розцінила дії більшовиків як контрреволюційні і створила Комітет для охорони революції. Відповідно до постанови Малої Ради, Комітет мав право розпоряджатися всіма силами революційної демократії і йому підлягали в порядку охорони революції всі органи влади. У Центральної Ради виявилось достатньо сил, щоб узяти під свій контроль ситуацію в Україні і продовжувати свою державотворчу лінію.

ІІІ Універсал ЦР. Проголошення УНР

7 (20) листопада 1917 р. УЦР ухвалює ІІІ Універсал, яким проголосила утворення Української Народної Республіки в складі Росії. Значне місце в ІІІ Універсалі займала програма соціально-економічних і політичних реформ: скасування приватної власності на поміщицькі, удільні, монастирські та церковні землі і проголошення їх власністю трудового народу; встановлення 8 годинного робочого дня; запровадження державного контролю в промисловості; якнайшвидше досягнення миру; скасування смертної кари та амністія політв'язням; зміцнення і розширення прав місцевого самоврядування; закріплення загальнолюдських свобод: