Назви на позначення смаку: етимологія, семантика, функціонування

Серед угрупувань номінацій смаку виділяємо тематичну групу назв на позначення смаку плодів, рослин, грибів, аналіз якої проведено у пункті «Номінації смаку плодів, рослин, грибів». Специфічність цієї підсистеми, як і попередніх, полягає в наявності в ній кількох відносно самостійних семантичних мікрогруп, що виділяються залежно від характеру семантико-понятійного навантаження, зумовленого логіко-предметним змістом означуваних предметів і понять.

Досліджувана класифікаційна група представлена в основному прикметниками відіменникового походження. У ній виділяються три підгрупи, всередині яких вичленовуються такі мікросистеми:

1. Назви смаку плодів: а) назви смаку фруктів (абрикосовий, апельсиновий, яблучний) ; б) назви смаку овочів (буряковий, капустяний, огірковий) ; в) назви смаку ягід (полуничний, ожиновий, суничний) ; г) назви смаку горіхів (арахісовий, горіховий, мигдалевий).

2. Назви смаку рослин, що а) вживаються як приправи (гвоздичний, коріандровий, лавровий) ; б) позначають смак лікарських рослин (валеріановий, м'ятний, полиновий) ; в) позначають смак дикорослих рослин (кульбабовий, полиновий, шафрановий).

3. Назви смаку грибів (грибний, грибовий).

Ядровими у цих мікрогрупах є слова: фруктовий, овочевий, ягідний, горіховий, рослинний, грибний.

Ця мікросистема назв найбільш переконливо свідчить про взаємозв'язки між членами мікрополів та їх перехрещення. Наприклад, назви смаку рослин-прянощів можна зарахувати до назв смаку кондитерських продуктів харчування і до назв смаку рослин, що вживаються як приправи (гвоздичний, гірчичний), або лікарських рослин, що одночасно входять і до назв смаку дикорослих рослин (валеріановий, м'ятний).

Зазначена група слів є досить чисельною і різноманітною за семантикою і походженням: серед них є власне українські назви – овочевий, малинний і запозичені – горіховий (нім.), перцевий (лат.), абрикосовий (голл.)). Ці лексеми неоднакові щодо активності їх уживання. Серед них можна виділити загальновживані, представлені нормативними лексемами літературної мови (огірковий, мигдалевий, перцевий) та діалектні (угірковий, вадріяновий).

На позначення смаку вживаються назви, що перейшли з інших тематичних груп (пункт «Назви смаку, що перейшли з інших тематичних груп»). Їх використанням компенсується брак мовних засобів вираження сенсорних ознак. Ця тематична група тісно взаємодіє з назвами дотикових, одоративних властивостей і якостей. Перехрещення мікросистем «смак» і «дотик» викликане тим, що з усіх чуттєвих сфер дотикова сфера є найпотужнішим джерелом створення метафор.

Найменування, які стали смаковими в результаті перехрещення ТГ, зокрема, такі, як гострий, пекучий, м'який, слизький, твердий, холодний, пряний характеризуються тим, що називають складне відчуття, у сприйнятті якого беруть участь декілька сенсорних систем. Позначення смакових відчуттів є їх вторинною функцією. Названа функція властива й окремим узагальнюючим назвам, що набули значення смаку у результаті перехрещення ТГ (вишуканий, прекрасний, цікавий, чудовий, ніжний, поганий).

Уживання назв на позначення смаку з інших тематичних груп є закономірним і властиве мові спеціальної літератури харчової сфери, медицини. Семантика смаку більшості з них не фіксується словниками української мови, наприклад: «На смак мальва слизувата, без запаху» (ЛР, 1971, 158). Використання таких назв необхідне для поповнення смакової лексики.

У підрозділі «Системність відношень елементів лексико-семантичних груп слів на позначення смаку» з'ясовано, що міжслівні парадигматичні відношення в лексико-семантичному полі виявляють себе в синонімічних рядах й антонімічних парах. Установлено, що усі члени ТГ « смак» є потенційними синонімами, оскільки об'єднані спільною семантичною темою. Це дозволило визначити різні синонімічні ряди, гнізда номенів смаку, їх диференційні семи і стверджувати, що вони є кількісно і якісно розгалуженими. Наприклад: синонімічні ряди на позначення неприємного смаку (гидкий, бридкий, мерзенний, поганий, недобрий, несмачний та ін.) ; приємного смаку (добрий, приємний, апетитний, смачний, вишуканий і под.) ; синонімічний ряд на позначення кислого смаку (кислий, терпкий, оскомистий, в'яжучий і под.).

Серед компонентів синонімічних рядів зафіксовано однокореневі і різнокореневі. Синоніми-назви смаку мають різне категоріальне вираження. У синонімічні ряди об'єднуються загальномовні і контекстуальні синоніми. Значне місце у структурі синонімічних гнізд посідають стилістичні синоніми, що характеризують смак різнопланово. Синонімами є первинні номінації на позначення смаку і номінації, в яких значення смаку є другорядним.

Більшість назв на позначення смаку (крім відносних прикметників та похідних від них слів типу апельсиновий, буряковий, оселедцевий) перебувають в антонімічних відношеннях. Антонімія цих назв багата й різноманітна.

Виявлено мезоніми – ряди слів, що за своєю семантикою займають проміжне місце між членами антонімічної пари: солодкий – солодкуватий – гіркуватий – гіркий. Лексеми типу солодкуватий, гіркуватий діляться на 2 групи: одні тяжіють до першого, а інші – до другого слова антонімічної пари. Синонімічні та антонімічні зв'язки слів на позначення смаку різноманітні та різнопланові.

У підрозділі «Структура і категоріальність номенів смаку» досліджено структуру і категоріальність назв на позначення смаку в українській мові.

Семантичне поле назв смаку виступає як досить об'ємна, широка підсистема у лексичній системі української мови. У процесі дослідження номенів смаку як мовних одиниць, що семантично й граматично тісно пов'язані між собою, було виявлено два ряди слів: слова першого порядку, або первинні назви на позначення смаку (гіркий, кислий, солодкий, солоний) і слова другого порядку, або вторинні назви смаку (медовий, хмільний, м'ятний, смажений, дивний). Серед первинних назв виділяються ускладнені, тобто ті, що супроводжуються іншими видами