Основи господарського права

1. Поняття господарської діяльності та її види

2. Правовий статус суб'єктів господарської діяльності. Організаційно-правові форми суб'єктів господарської діяльності

3. Господарський договір: поняття, укладення, виконання

4. Господарсько-правова відповідальність. Банкрутство суб'єктів господарської діяльності

 

 

Відповідно до ст. 42 ГКУ комерційна господарська діяльність (підприємництво) – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємець може здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка прямо не заборонена законом і може бути обмежена або тимчасово призупинена лише у випадках порушень законодавства, в тому числі умов здійснення обраного виду діяльності. Органи державної влади та місцевого самоврядування не мають права займатися підприємництвом, а право займатися підприємництвом їх посадових і службових осіб обмежене законом, зокрема Конституцією, Господарським кодексом, ЗУ «Про боротьбу з корупцією», ЗУ «Про державну службу» тощо.

Зміст підприємництва полягає у творчому сполученні фінансових ресурсів, матеріальних активів, інтелектуальної власності та робочої сили у новоствореному товарі.

Виходячи із змісту такої діяльності, підприємництво повинно здійснюватися на основі наступних принципів:

1) Вільного вибору, виду та напрямку підприємницької діяльності.

2) Самостійного формування підприємцем програми своєї діяльності.

3) Вільного найму підприємцем працівників.

4) Комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

5) Вільного розпорядження прибутком, який лишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

6) Самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності та використання підприємцем валової виручки на власний розсуд.

Підприємництво може здійснюватись фізичною особою як без створення юридичної особи, так і зі створенням юридичної особи в різних організаційно-правових формах передбачених господарським законодавством, зокрема в одній з таких:

- унітарне підприємство;

- колективне підприємство;

- господарське товариство;

- об'єднання підприємств;

- виробничий кооператив.

Держава гарантує усім підприємцям незалежно від того, яку форму і вид діяльності вони обрали, рівні права і можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів в межах визначених законом.

Держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємців. Вилучення майна, або обмеження прав допускається лише у випадках порушення законодавства або порушення прав інших осіб на підставах і умовах передбачених законом.

З метою створення сприятливих умов для розвитку підприємства органи влади:

1) Можуть надавати підприємцям земельні ділянки, державне майно у постійне або тимчасове користування;

2) Методично сприяти в організації матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємців;

3) Надавати інформаційні послуги підприємцям, послуги по підготовці кадрів.

4) Здійснювати первісне облаштування територій, які освоюються об'єктами з подальшою передачею цих об'єктів, в тому числі за підприємцем.

5) Стимулювати модернізацію технологій, виробництва, випуску нової продукції через лізинг, дотації, пільговий кредит.

Некомерційне господарювання – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 ГК забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених законодавством.

У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення законів, якими регулюється підприємництво.

Таким чином, на основі вищесказаного, та відповідно до ст. 3 ГКУ під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Виходячи із визначення можна виділити наступні ознаки господарської діяльності:

- систематичність;

- змістом такої діяльності є виготовлення і реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру;

- метою такої діяльності є задоволення суспільних потреб у матеріальних та інших благах;

- допуск до заняття такою діяльністю можливий лише після набуття особою у встановленому законом порядку статусу суб'єкта господарювання;

- передача виготовлених суспільних благ іншим особам відбувається на платній основі;

- професійна основа господарської діяльності;

- поєднання приватних інтересів виробника та публічних інтересів у суспільному продукті.

Господарська діяльність повинна здійснюватись на основі системи загальних принципів, закріплених у ст.. 6

ГК:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав