Теоретичне обґрунтування та дослідження особливостей видів пам’яті у процесі діяльності

 

 

 

Вступ

РОЗДІЛ І. Характеристика пам’яті як психічного процесу

1.1. Теоретичний розгляд вітчизняними і зарубіжними дослідниками пам’яті, як психічного процесу

1.2. Психологічні особливості видів пам’яті

1.3. Загальна характеристика процесів пам’яті

РОЗДІЛ ІІ. Прояви та значення пам’яті в життєдіяльності людини

2.1. Значення видів пам’яті у діяльності та житті людини

2.2. Характеристика пам’яті різних вікових груп та шляхи її вдосконалення процесів пам’яті людини 

Висновок

Список використаних джерел 

 

 

Наш психічний світ різноманітний і різнобічний. Завдяки високому рівню розвитку нашої психіки ми багато чого можемо і багато вміємо. У свою чергу, психічний розвиток можливо тому, що ми зберігаємо набутий досвід і знання. Все, що ми дізнаємося, кожне наше переживання, враження або рух залишають у нашій пам’яті відомий слід, який може тривати досить тривалий час і при відповідних умовах проявляється знову і ставати предметом свідомості. Тому під пам’яттю ми розуміємо запечатані, збереження, подальше впізнавання і відтворення слідів минулого досвіду. Саме завдяки пам’яті людина в стані накопичувати інформацію, не втрачаючи колишніх знань і навичок. Пам’ять займає особливе місце серед психічних пізнавальних процесів.

Пам’ять відіграє важливу роль у житті людини, тому її дослідження є актуальною темою на сьогоднішній день багатьох вітчизняних та зарубіжних психологів.

Розвиток людини як особистості, ускладнення її поведінки і поступове збагачення її діяльності відбувається за рахунок нагромадження індивідуального досвіду.

Його формування було б неможливим, якби відчуття, сприймання, думки, переживання, які виникають в корі головного мозку, безслідно зникали. Ніяка актуальна дія немислима поза процесами пам’яті, бо протікання будь-якого психічного акту передбачає утримання його елементів для скріплення з наступним. Без цього неможливий розвиток людини. Будучи найважливішою характеристикою всіх психічних процесів, пам’ять забезпечує єдність і цілісність особистості людини. Ця унікальна здатність пов’язана з мисленням, свідомістю, сприйняттям навколишнього світу і впливає на наше повсякденне життя та діяльність.

Мета нашої курсової роботи: теоретичне обґрунтувати та дослідити особливості видів пам’яті у процесі діяльності.

Предмет дослідження: Види пам’яті та їх прояви в процесі діяльності

Здійснити теоретичний аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел з проблеми пам’яті як психічного процесу.

Теоретично дослідити види пам’яті та особливості мнемічних процесів

 

 

 

Пам’ять – форма психічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що робить можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості. Пам’ять пов’язує минуле суб’єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку і навчання. [8]

Пам’ять – основа психічної діяльності. Без неї неможливо зрозуміти основи формування поведінки, мислення, свідомості, підсвідомості. Тому для кращого розуміння людини необхідно якомога більше знати про нашу пам’ять.

Образи предметів або процесів реальної дійсності, які ми сприймали раніше, а зараз подумки відтворюємо, називаються уявленнями.

Подання пам’яті є відтворенням, більш-менш точним, предметів чи явищ, які колись сприймались. Представлення уяви – це уявлення про предмети і явища, які в таких поєднаннях або в такому вигляді ніколи нами не сприймалися. Такі уявлення є продуктом нашої уяви. Уявлення уяви також ґрунтуються на минулих сприйняттях, однак ці останні служать лише матеріалом, з якого ми створюємо за допомогою уяви нові уявлення та образи.

Уявлення можуть бути зорові, слухові, нюхові, смакові і відчутні. Подання пам’яті на відміну від образів сприйняття, звичайно, блідіше, менш стійкі і не такі багаті деталями, але вони складають важливий елемент нашого закріпленого минулого досвіду.

Пам’ять – це відображення досвіду людини шляхом запам’ятовування, збереження і відтворення. На запам’ятовування сильно впливає емоційне ставлення людини до того, що запам’ятовується. Все те, що викликає у людини яскраву емоційну реакцію, відкладає глибокий слід у свідомості й запам’ятовується міцно і надовго. Продуктивність пам’яті багато в чому залежить і від вольових якостей людини. Таким чином, пам’ять пов’язана з особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси своєї пам’яті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які ставить у своїй діяльності. Пам’ять бере участь вже в акті сприйняття, так як без впізнавання сприйняття неможливо. Але пам’ять виступає і в якості самостійного психічного процесу, не пов’язаного зі сприйняттям, коли предмет відтворюється у відсутність його.

Упродовж століть створено чимало теорій (психологічних, фізіологічих, хімічних та ін.) про сутність і закономірності пам’яті. Вони виникали в межах певних напрямів психології, і тому розв’язували цю проблему з позицій відповідних методологічних принципів. До психологічних теорій пам’яті выдносяться:

Поширення набули асоціаністська, гештальтпсихологічна, біхевіористична і діяльнісна теорії пам’яті.

Однією з перших психологічних теорій пам’яті, що досі не втратила наукового значення, була асоціаністська теорія. Вихідним принципом для неї стало поняття асоціації, що означає зв’язок, з’єднання. Механізм асоціації полягає у встановленні зв’язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості, та його відтворенні індивідом. Основними