Форми і методи соціальної роботи з сім’єю, у якій є діти з девіантною поведінкою

 

1. Поняття “девіантної поведінки”

2. Форми і методи соціальної роботи з сім'єю, у якій є діти з девіантною поведінкою

3. Основні підходи до попередження девіантної поведінки дітей

Список використаної літератури

 

 

Соціальне життя складне і різноманітне в тому розумінні, що охоплює не тільки стабільне, спокійне, правильне, нормальне життя, а й відхилення від нього. Це знаходить відображення у відхиленні від норми (девіації) поведінки людей і аномалій суспільства. Що ж означає нормальне суспільство, відхилення від якого тягне за собою, наприклад, його дестабілізацію, соціальні деформації та інші негативні наслідки і відповідні санкції з боку суспільства? Нормальне суспільство – суспільство, яке відзначається високою життєздатністю, гнучкістю, адаптивністю до змінних умов. Нормальне суспільство характеризується цілісністю, стійкістю суспільних систем, постійним імпульсом розвитку, відкритістю, плюралізмом, сприйнятливістю нового, активністю соціалізації, природністю і керованістю у його соціальній стратифікації і мобільності.

Поняття “девіація”, “девіантна поведінка” означає будь-які вчинки або дії, які не відповідають писаним і неписаним нормам, причому позитивні і негативні. Це може бути героїзм, самопожертва, альтруїзм, геніальне відкриття, надпрацездатність, велика відданість та ін. Але можуть бути і негативні прояви, починаючи з безквиткового проїзду у громадському транспорті, дрібних крадіжок і завершуючи вбивствами та іншими тяжкими злочинами. Здебільшого девіація розуміється як негативне явище, відхилення від норми (закону) поведінки індивіда або спільності людей. Девіантність визначається відповідністю або невідповідністю вчинків соціальним сподіванням. Зрозуміло, що таке визначення девіантної поведінки пов'язане з тим, що соціологи найбільшу, а часто і майже всю увагу приділяли і приділяють саме негативній девіації, яка підриває соціальну стабільність.

Делінквентна поведінка – різновид девіантної, вона проявляється у прагненні особистості до протиправних, протизаконних дій. Оскільки діти – це ще не остаточно сформовані особистості, то можна говорити про те, що завдяки виховним впливам є шанси вберегти їх від негативних наслідків власної поведінки.

Джерела та причини відхилення поведінки від норми вчені намагаються пояснити тим, що люди, за своїм біологічним складом, схильні до певних типів поведінки, що «кримінальний тип» є результатом деградації на ранніх стадіях людської еволюції, що девіантна поведінка пов'язана з особливістю будови тіла людини, аномаліями статевих хромосом, розумовими дефектами, психопатією та ін. Соціологічне пояснення девіації, не відкидаючи біологічних і психологічних причин відхилення поведінки молоді від норми, враховує, насамперед, соціальні і культурні фактори. Соціологи Еміль Дюркгейм, Роберт Мертон та ін. пояснюють девіацію «соціальною дезорганізацією» суспільства, коли культурні цінності, норми і соціальні взаємозв'язки відсутні, послаблені або суперечать один одному, причиною девіації є розрив між культурною метою суспільства і соціальне схваленими засобами їх досягнення.

Відхилення поведінки людей існує тому, що по-перше, нова соціальна система виникає не на пустому місці, а виростає з ряду елементів колишньої, зруйнованої системи – мова йде про людей і про елементи продуктивних сил, духовної або матеріальної культури. По-друге, процес розвитку самої соціальної системи звичайно нерівномірний, а це породжує диспропорції у співвідношеннях окремих її елементів і приводить до відставання деяких з них і тих або інших дефектів функціонування. По-третє, може спостерігатися неповна адаптація до зовнішніх і внутрішніх умов розвитку системи, соціальний, культурний або технічний розвиток може не встигати за новими суспільними, духовними або економічними потребами, не варто відкидати і випадкові події. Все це в сукупності і служить конкретним джерелом різних негативних явищ. Наявність відповідних причин – це ще не відхилення поведінки від норми. Відхилення поведінки від норми починаються тоді, коли виникає соціальне напруження, неможливість реалізації потреб і інтересів людей, коли створюється передконфліктна ситуація у їх взаємовідносинах з суспільством. В оцінці відхилення поведінки є два підходи – відносний і абсолютний. Те, що для однієї людини або спільності – відхилення, для інших може бути нормою, звичкою.

Аналіз негативних сторін життя в сучасній Україні свідчить, що психологи здебільшого оперують поняттями пияцтва, хабарництва, бюрократизму, зловживання службовим становищем, споживацького відношення, недобросовісного ставлення до праці, злочини проти особи, бродяжництво, порушення норм і звичаїв, які виникають у суспільстві, прагнення взяти від суспільства більше, ніж віддати, безвідповідальне ставлення до шлюбу і сім'ї, безгосподарність тощо. З другої половини 80-х років в Україні розширились масштаби протиправної діяльності, коли поряд зі зростанням злочинів проти особи, суспільства, держави реальну небезпеку становлять організована злочинність, ті чи інші модифікації мафіозних груп. Знято таємність з таких відхилень, як наркоманія, проституція, корупція та ін.

В сучасних умовах відхилення поведінки молоді пояснюється багатьма причинами. Завжди і скрізь молодь прагне до спілкування з ровесниками, втікає від душевної самотності, а її переживає багато дітей, які живуть з нерозуміючими їх, як вони вважають, батьками. Для багатьох протиставлення себе, свого Я дорослим – нормальне явище. Діти не хочуть жити чужим досвідом, вчитися на чужих помилках. Протест, який вони висловлюють, може бути пасивним, через зовнішнє, швидше показне, демонстративне заперечення існуючого порядку, відмова від додержання прийнятих у суспільстві правил. Є і агресивні форми протесту, які виражаються в поведінці, що межує з хуліганством, а іноді і переходить у розбій. Викликається відхилення поведінки молоді і різними соціальними причинами: нездоровий психологічний, ідейно-моральний клімат у несприятливих сім'ях з душевним дискомфортом нерідко викидає юнака або дівчину «на вулицю» у пошуках