Особливості застосування підлітками механізмів психологічного захисту

 

ВСТУП

Характеристика підліткового віку

Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці

Особистісне зростання підлітка

Криза особистості підлітка

Спілкування та взаємостосунки у підлітковому віці

Мотивація спілкування та учіння у підлітковому віці, “Я”-концепція, реальне “Я”, образ “Я”

Феномен “афект неадекватності”

Самоствердження, самовираження

Діагностування

Форми і методи діяльності практичного психолога, спрямовані на соціалізацію підлітка в суспільстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

Ведучи мову про сучасних дітей, ми нерідко зустрічаємося з такими висловами, як “неможливий характер”, “нічого не слухає”, “ігнорує батьків” тощо. Проте слід замислитися, чи так часто це пов'язано із вродженими властивостями дитини? По суті, майже ніколи, адже формування характеру та поведінкових реакцій значною мірою залежить від виховного процесу вдома і у школі.

Якраз у підлітковому віці з початком фізіологічних змін, по'вязаних зі статевим дозріванням, з соціалізацією підлітків у новому для них колективі, зі зміною системи навчання і виникає найбільше проблем, які стосуються характеру, поведінки, психічних реакцій дітей. Так, часто підлітки стають акцентуйованими особистостями, замикаються у собі, стають плаксивими або навпаки, агресивними і жорстокими, втікають з дому, потрапляють у погану компанію тощо.

Все це – і втечі, і сльози, і самозакоханість, егоцентризм, агресивність – способи психологічного захисту підлітка від швидкозмінних умов його оточення, нових вражень, які він не в силі швидко обдумати і оцінити.

Саме тому, зважаючи на актуальність тематики, яка стосується соціалізації підлітків у суспільстві, що завжди було необхідним і важким питанням у структурі педагогічної і психологічної науки, я обрала темою роботи наступну: “Особливості застосування підлітками механізмів психологічного захисту”.

Метою роботи було визначення основних способів психологічного захисту учнів підліткового віку від несприятливих або надто динамічних зовнішніх впливів, встановлення позитивних і негативних методів захисту та оцінка методів корекції останніх шкільним психологом або педагогами.

Наукова новизна проведених досліджень полягає у застосуванні уніфікованої методики визначення акцентуацій характеру та психологічних проблем підлітків на базі загальноосвітньої школи при умовах самостійного заповнення учнями тестів кожним окремо, з виключенням впливу однолітків чи дорослих. Це було реалізовано під час проходження практики шляхом індивідуального підходу до кожного з анкетованих підлітків.

Об'єктом дослідження, відповідно, стали психологічни механізми, способи та методи, які використовуються підлітками для відмежування від заниженої самооцінки, негативних проявів відношення ровесників, батьків чи вчителів, виправдання своєї низької успішності тощо.

Предмет мого дослідження – міжособистісні стосунки учнів 6-7 класів Ізяславської загальноосвітньої школи, на основі яких і визначалися основні способи психологічного захисту учнів.

Джерельна база роботи грунтується, в основному, на дослідженнях вітчизняних та російських авторів, таких як О. Гуменюк, Г. Костюк, А. Петровський та М. Ярошевський, проте використовувалися і монографії та підручники зарубіжних дослідників А. Маслоу, У. Конела, Р. Даймонда та К. Роджерса.

Практичне значення виконаної роботи полягає у можливості використання результатів досліджень вчителями та психологами у своїй роботі, а також, не в останню чергу, у визначенні кола проблем ряду учнів школи, на базі якої проводилося дослідження і надання їм, по можливості, консультаційної допомоги.

 

 

 

Підлітковий вік пов'язаний, насамперед, з перебудовою усього організму дитини, що зумовлено статевим дозріванням. Активізація діяльності статевих та інших залоз внутрішньої секреції спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток.

Прискорюється ріст, досягаючи у хлопчиків найвищих показників у 13 років і продовжуючись до 15–17. У дівчаток цей процес розпочинається та закінчується на два роки раніше. Зміцнюється м'язово-скелетна система, зростає фізична сила. Помітною є невідповідність розвитку серця і судинної системи масі тіла, що не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема, до мозку.

Вага головного мозку майже така, як у дорослої людини. Продовжують розвиватися специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім'яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціативні зв'язки між різними його ділянками. Досконалішими стають гальмівні процеси, інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Усе це виражається в підвищенні розумової активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо. Водночас підлітки надміру збудливі, їхня поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто некеровані, безконтрольні, неадекватні стимулам[3, 24].

Бурхливий ріст та перебудова організму спричиняють стрімке підвищення інтересу до своєї зовнішності. Формується новий образ свого фізичного "Я". Через його гіпертрофоване значення підлітки дуже болісно переживають вади (справжні та надумані) своєї зовнішності. Непропорційний розвиток окремих частин тіла, скутість рухів, неправильність рис обличчя, шкіра, що втрачає дитячу ніжність, зайва вага або худорлявість – усе це дратує і нерідко призводить до виникнення почуття власної неповноцінності, зумовлюючи замкнутість, і навіть неврози.

 

 

Специфічне для кожного віку співвідношення внутрішніх процесів розвитку та зовнішніх умов створює ту соціальну ситуацію, яка істотно детермінує психічний розвиток дитини. Л.С. Виготський наголошував, що основна особливість підліткового віку полягає у неузгодженості процесів статевого дозрівання, загального органічного розвитку та соціального формування [3, 26]. У наш час це протиріччя, зумовлене тим, що статеве дозрівання значно випереджає два інші процеси і має особливо гострий характер.

Основний