Емпіричне дослідження волі та вольової поведінки особи юнацького віку

 

Вступ

1.1 Зміст поняття «воля» в історії американської та вітчизняної психології

1.2 Аналіз вольової дії

2.1 Організація дослідження

2.2 Аналіз отриманих результатів

2.3 Методичні рекомендації щодо розвитку волі в підлітковому та юнацькому віці

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

 

 

Актуальність дослідження обумовлена спрямованістю на вирішення фундаментальної проблеми вікової та педагогічної психології – розвитку в людини здатності до оволодіння власною поведінкою, регуляції (саморегуляції), підтримання високого рівня функціональності, на розкриття психологічних передумов формування особистості як активного суб’єкта власної діяльності, що, безумовно, передбачає розвиненість емоційно-вольового потенціалу. Відомо, що юнацький період розглядається як такий, під час якого суперечності розвитку набирають особливої гостроти. Це зумовлено специфічними явищами, що свідчать про перехід від дитинства до дорослості, що супроводжується якісною перебудовою усіх сторін розвитку особистості. Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до представників раннього юнацького віку. У зв'язку з цим юнакам необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм.

Необхідність такого погоджування часто пов'язана із значними труднощами, котрі й стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці школярів, у їх взаєминах з дорослими та ровесниками.

Актуальність дослідження обумовлена, перш за все, необхідністю подальшої теоретичної та практичної розробки проблеми емоційних проявів та реакцій на різних етапах онтогенезу особистості. У ряді досліджень відзначається уразливість, у першу чергу, емоційної сфери особистості як дорослих, так і юнацтва (Г. О. Балл, О. І. Захаров, Г. Крайг, та ін.). Саме тому дослідження емоційної сфери юнаків, особливостей прояву емоцій та реакцій юнаків під час спілкування з однолітками на сучасному етапі, який характеризується підвищеною емоціогенністю, що обумовлена соціальними перебудовами у сучасному суспільстві, у період соціальних змін, є актуальним і значущим.

Крім того, враховуючи те, що саме у підлітковому та юнацькому віці закладаються основи наступного емоційного життя у зрілі роки (П. М. Якобсон), враховуючи підвищену емоційну чутливість юнаків до впливів сучасного соціуму, при спілкуванні з групою однолітків, виникає необхідність у дослідженні індивідуального середовища дитини. Актуальність даної теми визначається також необхідністю вирішення проблеми оптимізації взаємин юнаків між собою та гармонізації їх взаємин в цілому, втілення у практику виховання підростаючого покоління принципу особистісно зорієнтованого підходу.

Мета роботи полягає у порівнянні проблеми волі в американській та вітчизняній психологічних школах. Метою емпіричного дослідження було вивчення особливостей емоційних та вольових реакцій осіб раннього юнацького віку, а також розробка й обґрунтування методів корекції рівня вольових реакцій юнаків.

У відповідності з поставленою метою були визначені наступні завдання дослідження:

на підставі теоретичного аналізу літератури обґрунтувати підходи до дослідження проблеми вольових реакцій в американській та вітчизняній психології, розглянути структуру цих явищ, їх психологічний зміст та специфіку проявів;

застосувати комплекс діагностичних методик, релевантних меті та завданням дослідження; створити психодіагностичний інструментарій, спрямований на вивчення емоційності, емоційних реакцій осіб юнацького віку;

емпірично дослідити якісні показники вольових реакцій юнацтва, властивостей особистості залежно від типу характеру юнака, простежити взаємозв’язок цього типу на рівень вольових реакцій юнака;

розробити психологічні рекомендації для корекції рівня вольових реакцій.

Об’єкт дослідження -воля та прояви вольових та емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці.

Предмет дослідження – якісні характеристики емоційності та характеристики прояву емоційних реакцій юнацтва в залежності від типу характеру.

Методи дослідження. Теоретичні методи: аналіз філософської, психологічної та психолого-педагогічної літератури; емпіричні: спостереження, тестування, анкетування; методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні. У психодіагностичний комплекс увійшли традиційні стандартизовані методики. До методик належать: методика «Вольова організація особистості» А. А. Хохловата методика Дж. Роттера «Діагностика рівня суб’єктивного контролю» (адаптація – Є. Ф. Бажин, Є. О. Голинкіна, О. М. Еткінд).

Вибірку склали 30 школярів раннього юнацького віку – учні 11 класу Кам’янець-Подільської ЗОШ №10.

 

 

Воля – здатність людини діяти у напрямі поставленої мети, долаючи ті чи інші (внутрішні чи зовнішні) перешкоди. Якщо розум формулює мету, то воля ініціює дії до даної мети.

Вольовий акт – це глибинний процес боротьби різноспрямованих мотивів, тенденцій в точках біфуркації (точки розгалуження) на життєвому шляху.

Плутанина в поняттях, що відносяться до визначення волі, чітко спостерігається в ряду авторів: з одного боку, воля не зводиться тільки до вольового зусилля, а з іншого боку – вона не збігається і з довільною дією. Справді, воля, з одного боку, пов'язана зі свідомою цілеспрямованістю людини, з навмисністю її вчинків і дій, тобто з мотивацією, з самоврядуванням при здійсненні дій. З іншого боку, найбільш яскравий прояв волі спостерігається при подоланні труднощів – звідси і виникає думка, що воля потрібна тільки