Особливості педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

 

ПРІДАННІКОВА ОЛЬГА МИХАЙЛІВНА

 

УДК: 376.42 (477.4) (043.3)

 

 

13.00.03 – корекційна педагогіка

 

 

Київ – 2006

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконано в Інституті соціальної реабілітації та розвитку людини Кам’янець-Подільського державного університету, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:кандидат психологічних наук, доцент Матвєєва Марія Петрівна, Кам’янець-Подільський державний університет, Інститут соціальної реабілітації та розвитку людини, кафедра практичної психології, доцент.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, Коломінський Наум Львович, Міжрегіональна академія управління персоналом, завідувач кафедри психології; кандидат педагогічних наук,старший науковий співробітникВисоцька Алла Михайлівна, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, завідувач лабораторії корекційної педагогіки.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Інститут корекційної педагогіки та психології, кафедра корекційної психопедгогіки,м. Київ.

Захист відбудеться 20 червня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, зала засідань.

 

 

Актуальність дослідження. Підготовка випускників шкіл до самостійного життя та праці у сучасних умовах суспільних відносин є завданням допоміжної школи. Перед психолого-педагогічною наукою стоїть необхідність створення таких технологій, які б підвищували рівень соціальної адаптації випускників.

Для досягнення цієї мети у загальній педагогіці застосовуються засоби впливу, за яких потреба самовдосконалення стає актуальною для вихованців. Якщо педагогу вдається активізувати в учнів потребу свідомого формування власної особистості, тоді істотно підвищується ефективність навчально-виховної роботи. Тобто, виховний вплив на школярів стимулює їх до самовиховання. 

Самовиховання – це саморозвиток індивіда, який відбувається згідно його інтересів та суспільних вимог, які ставляться перед ним. 

Самовиховання здавна було предметом дослідження філософів, педагогів, психологів. Зокрема, проблема самовиховання одержала розвиток у працях Я.А. Коменського, який зазначав, що самостійність учнів в усіх ланках їхнього розвитку є головною основою для досягнення ними успіху; Ж.-Ж. Руссо писав, що людина здатна до самовиховання у будь-якому віці і самовиховання є найважливішим засобом формування особистості і т.ін.

У загальній педагогіці проблему самовиховання досліджували А.Я. Арет, І.Г. Бухуленшвілі, В.М. Галузинський, А.К. Громцева, О.Г. Ковальов, Я.І. Колдунов, О.І. Кочетов, Л.І. Рувінський В.О. Сухомлинський, Л.О. Ярова та ін. 

Дослідження цих та інших учених (Д.М. Гришин, О.Г. Ковальов, М.П. Масленнікова) присвячені формуванню у школярів внутрішньої готовності до самовиховання, стійкої мотивації підлітків до роботи над собою; створенню умов керівництва цим процесом, методичному забезпеченню самовиховання підлітків; різним аспектам організації процесу самовиховання в умовах масової школи.

Проблема самовиховання з особливою актуальністю постає перед допоміжною школою, оскільки її вихованці мають досить глибокі порушення в психофізичному розвитку. Відповідно до Концепції державного стандарту початкової освіти дітей із психофізичними вадами допоміжна школа має створити умови для досягнення соціальної зрілості кожним учнем, розвитку їхніх здібностей, залучення до соціально-вартісної активної діяльності, формування системи знань, умінь, навичок та рис характеру, які уможливлюють їхнє повноцінне життя в соціальному середовищі.

Доцільність та можливість стимуляції розумово відсталих учнів до самовиховання є фактично не дослідженими. Не досліджено методи самовиховання розумово відсталих учнів, його умови та не розроблено рекомендації щодо керівництва самовихованням учнів допоміжної школи.

У спеціальній педагогіці окремі аспекти самовиховання розглядались при вивченні проблеми морального розвитку особистості розумово відсталих учнів (М.М. Буфєтов, В.М. Синьов, О.М. Вержиховська, А.М. Висоцька, О.В. Гаврилов, І.В. Татьянчикова та ін.), організації процесу виховання у допоміжній школі (М.П. Долгобородова, В.О. Липа, І.Г. Єременко та ін.). 

Реалізація самовиховання, на нашу думку, є можливою за умови впровадження у виховний процес допоміжної школи системи педагогічних заходів, спрямованих на формування в учнів потреб і умінь самопізнання і саморозвитку.

Керівництво самовихованням полягає у формуванні в учнів здатності до самовдосконалення, зокрема, у підвищенні рівня самоусвідомлення, стимуляції прагнення саморозвитку, засвоєнні його методів та прийомів, підвищенні рівня саморегуляції поведінки. Основою такої роботи є спеціально дібраний зміст, методичні засоби, організаційні форми педагогічного впливу, спрямовані на формування уявлення школярів про власне „я”, самостійне виявлення ними недоліків свого характеру, стимулювання у них прагнення змінитися на краще, формування знань про засоби самовиховання, розвитку вмінь застосовувати їх у повсякденній практиці.

Зазначені теоретико-методичні питання акумулюються в проблемі даного дослідження: якими повинні бути принципи, дидактичні шляхи й засоби, педагогічні фактори й умови педагогічного керівництва самовихованням учнів, щоб у своєму синтезі вони утворювали педагогічну систему, запровадження якої у навчально-виховний процес спеціальної школи забезпечило б достатній рівень стимуляції розумово відсталих дітей до самовиховання.

Таким чином, враховуючи недостатню теоретичну розробку проблеми, а також її актуальність, була визначена тема дисертаційного дослідження: „Особливості педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами:

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри реабілітаційної педагогіки Інституту соціальної реабілітації та розвитку дитини Кам’янець-Подільського державного університету і пов’язане з комплексною тематикою кафедри реабілітаційної педагогіки „Вдосконалення змісту роботи у спеціальних закладах”. Тема дисертаційного дослідження затверджена в бюро Ради з координації наукових досліджень