Оптимізація ринкового потенціалу будівельного підприємства ТОВ "Стройсервис"

Повинно бути відомо, як ціни і витрати підприємства співвідносяться з цінами і витратами конкурентів. В цьому випадку використовується стратегічний аналіз витрат. Метод, яким здійснюється цей аналіз, називається «Ланцюжком цінностей», що відображає процес створення вартості товара/услуги і включає різні види діяльності і прибуток. Зв'язки між цими видами діяльності можуть стати важливим джерелом переваг підприємства. Кожен вид діяльності в цьому ланцюжку пов'язаний з витратами і, у свою чергу, з активами підприємства. Співвідносивши виробничі витрати і активи з кожним окремим видом діяльності в ланцюжку, можна оцінити витрати ним. Крім того, на ціни і витрати підприємства впливає діяльність постачальників і кінцевих споживачів.

4. Оцінка міцності конкурентної позиції підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства по витратах необхідна, але недостатня. Міцність позиції підприємства (наскільки слабка або сильна) по відношенню до основних конкурентів оцінюється за такими важливими показниками, як якість будівельної продукції, фінансове положення, технологічні можливості, тривалість товарного циклу. Оцінки показують положення підприємства порівняно з конкурентами, виявляючи, таким чином, де вона слабка і де сильна, і по відношенню до якого конкурента.

5. Виявлення проблем, що викликали кризу на підприємстві.

Менеджери вивчають всі результати за станом підприємства на момент кризи і визначають, на чому треба зосередити увагу.

Без чіткого формулювання проблем, що викликали кризу на підприємстві, без їх усвідомлення не можна приступити до розробки антикризових заходів підприємства. Або до стратегії вносяться невеликі зміни, або стратегія повністю передивляється і розробляється нова [26, c. 99].

Наступним, не менш важливим етапом стратегічного антикризового планерування є коректування місії підприємства і системи цілей.

Чітко сформульована місія надихає і спонукав до дії, дає можливість співробітникам підприємства проявляти ініціативу, формує головні передумови успіху діяльності підприємства при різних діях на неї з боку зовнішнього і внутрішнього середовища.

Потім йде процес коректування системи цілей (бажаних результатів, які сприяють виходу з економічної кризи). Менеджер порівнює бажані результати і результати досліджень чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які обмежують досягнення бажаних результатів, і вносить зміни в систему цілей.

Якщо місія – це бачення того, яким має бути підприємство в майбутньому, то система цілей (довгострокові і короткострокові цілі) – бажані результати, відповідні розумінню мети.

Процес стратегічного планування закінчується формулюванням методами стратегічного аналізу і планерування стратегічних альтернатив виходу підприємства з економічної кризи і здійсненням вибору стратегії. Починається процес визначення тактики реалізації вибраної стратегії (оперативне планерування). Наступні етапи пов'язані з реалізацією антикризової стратегії, оцінкою і контролем результатів.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з економічної кризи можуть бути наступними: скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва і збуту, активні маркетингові дослідження, підвищення цін на продукцію, виявлення і використання внутрішніх резервів, модернізація, залучення фахівців, здобуття кредитів, зміцнення дисципліни і так далі.

Стратегічне і оперативне планування взаємозв'язані, і займатися одним у відриві від іншого неможливо. Тактичне планування повинне здійснюватися в рамках вибраної стратегії. Якщо оперативні заходи щодо виходу з економічної кризи здійснюються у відриві від стратегічних цілей, це може привести до короткочасного поліпшення фінансового положення, але не дозволить усунути глибинні причини кризисних явищ.

Діяльність менеджерів при реалізації вибраної стратегії включає виконання наступних завдань:

- остаточне з'ясування виробленої антикризової стратегії і цілей, їх відповідність один одному;

- ширше доведення ідей нової стратегії і сенсу цілей до співробітників з метою підготовки ґрунту для посилення залучення співробітників в процес реалізації антикризової стратегії;

- приведення ресурсів у відповідність з антикризовою стратегією, що реалізовується;

- ухвалення рішення з приводу організаційної структури [21, c. 157-159].

При реалізації нової стратегії необхідно сконцентрувати увагу на тому, як зміни будуть сприйняті, які сили чинитимуть опір, який стиль поведінки треба вибрати. Опір необхідно зменшити до мінімуму або усунути незалежно від типа, єства і вмісту зміни.

Дійсність для багатьох підприємств така, що вони не досягають оптимального поєднання структури, культури, навиків, необхідних для успішної діяльності. Структура підприємства багато в чому визначає його здатність реагувати на зміни зовнішнього середовища. У випадку якщо підприємство має дуже жорстку організаційну структуру, вона може стати перешкодою на дорозі гнучкого пристосування до нових реальних умов, гальмувати процес інновацій і перешкоджати творчому підходу до вирішення нових проблем і завдань.

На цьому етапі менеджери можуть порівняти те, що потрібно для реалізації антикризової стратегії, з тим, що фірма має зараз. Порівнюючи бажане з дійсним, менеджери можуть використовувати бальну систему оцінки розбіжностей. При проведенні порівняльного аналізу поважно виділити саме ті моменти, які можуть корінним чином вплинути на успіх підприємства.

На стадії реалізації антикризової стратегії вище керівництво може переглянути план здійснення нової стратегії, якщо цього вимагають знов виникаючі обставини [22, c. 77-78].

Останнім етапом антикризового стратегічного управління є оцінка і контроль виконання стратегії. Він направлений на з'ясування того, якою мірою реалізація стратегії наводить до досягнення цілей підприємства.

Основою планування діяльності підприємства є правильно розроблена антикризова стратегія. Під стратегією антикризи мається на увазі складова частина всього стратегічного керування підприємством, це план його ділової активності в умовах нестабільності зовнішнього та внутрішнього середовища. Основне завдання полягає в підтримці й розвитку процесу виробництва, інтелектуального потенціалу