Оптимізація ринкового потенціалу будівельного підприємства ТОВ "Стройсервис"

Ринкова стратегія антикризи містить у собі, як правило, всі інструменти маркетингу, утворюючи комплекс заходів, спрямованих на досягнення певних цілей. Тим самим виступає принциповою, вихідною позицією і одночасно керівництвом до дії.

Проаналізувавши практику формування й використання антикризових стратегій, у господарській діяльності українських будівельних організацій можна зробити наступні висновки:

- необхідно однозначне рішення на користь певного сегмента ринку та енергійні кроки в інтересах конкретних цільових груп. Критерії для прийняття рішень можуть бути пов'язані з іміджем фірми, «філософією» підприємницької діяльності або принципами політики якості послуг;

- потрібна концентрація на основних сферах діяльності та надання споживачам самого різноманітного асортименту послуг;

- ефективна пропозиція комплексного рішення проблем для основного контингенту клієнтів. Це означає відмову від окремих елементів сервісу відповідно до побажань цільової групи споживачів;

- характерна підтримка тісних, постійних зв'язків з замовниками, що має значення не тільки для створення іміджу фірми і успіху її роботи, але і для розвитку інноваційних ідей.

 

 

У антикризовому управлінні вирішальне значення має стратегія управління. Коли стає явною неминучість кризи, неможливість його усунути або уповільнити, в стратегії антикризового управління головна увага приділяється проблемам виходу з кризи, всі зусилля зосереджуються на дорогах і засобах виходу з нього.

Таким чином, розроблена антикризова стратегія допоможе усунути негативний ефект невизначеності та мінливості середовища функціонування ТОВ «Стройсервис» і підготуватися до необхідних внутрішніх змін у своїй діяльності. Ця стратегія буде сприяти підвищенню ефективності формування та використання ринкового потенціалу будівельного підприємства.

 

 

Успіх сучасного підприємства залежить від виваженості антикризової стратегії, що застосовується підприємством на ринку, і взаємної узгодженості її з іншими стратегічними напрямками діяльності – управлінням фінансами, виробництвом, матеріально-технічним забезпеченням, персоналом. У цьому процесі маркетинг відіграє особливу роль – задавати координати іншим стратегічним напрямкам діяльності фірми.

Саме ринковий потенціал у структурі фірми відіграє значну роль, тому що вказує фірмі на такі можливості, які забезпечують потенціал для її росту й рентабельності. Як усякий стратегічний напрямок, ринковий потенціал має середньострокові й довгострокові плани. І в першу чергу він здійснює аналіз прогнозованих потреб потенційних покупців.

Головне значення і зміст ринкового потенціалу як специфічної функції управління складається в сприянні визначенні цілей і стратегії розвитку фірми. Метою ринкового потенціалу будівельної організації повинна стати орієнтація на споживачів й у розробці такої маркетингової програми підприємства, що спонукувала б споживачів здобувати продукцію саме цього підприємства, а не його конкурентів.

Ситуація в регіоні характеризується суттєвим погіршенням ситуації на будівельному ринку Донецька і Донецької області. При цьому простежується значне зниження платоспроможного попиту на продукцію будівельного сектору, що в свою чергу призвело до нерентабельної діяльності ТОВ «Стройсервис».

Для раціоналізації діяльності ТОВ «Стройсервис» пропоную створення відділу маркетингу, який би займався аналізом положення фірми на ринку, його фінансово-господарчої діяльності та ефективності керування підприємством; аналізом споживчих властивостей надаваних послуг і вимог, висунутих до них замовниками; виявленням ключових внутрішніх і зовнішніх проблем будівельної організації і розробкою оптимальних способів їх рішення; організацією реклами; і, безпосередньо щодо тематики даного дослідження – розробкою стратегічної програми маркетингових заходів для формування стратегії та формуванням стратегії розвитку фірми.

На основі проведених аналізів (аналіз сильних і слабких сторін фірми, SWOT-аналіз, PEST-аналіз) була сформульована нова концепція забезпечення антикризової стійкості ТОВ «Стройсервис», що дозволить використовувати весь спектр адаптаційних можливостей фірми. Розроблена концепція має наступні особливості:

- завчасно розроблений комплексний план досягнення і підтримання на прийнятному рівні антикризової стійкості підприємства названий антикризовою стратегією підприємства;

- структурними елементами антикризової стратегії підприємства є антикризові заходи, які можна класифікувати: у залежності їх ролі в забезпеченні системних властивостей стійкості підприємства – на оперативно-тактичні заходи, що забезпечують стійкість функціонування підприємства, і стратегічні заходи, що забезпечують стійкість розвитку підприємства; залежно від їх цільової спрямованості – на превентивні заходи, здійснювані з метою недопущення реалізації погроз або зниження збитку при їх реалізації, і екстрені заходи, направлені на запобігання або зниження збитку від фактично реалізованих погроз.

Отже, розроблена антикризова стратегія допоможе усунути негативний ефект невизначеності та мінливості середовища функціонування ТОВ «Стройсервис» і підготуватися до необхідних внутрішніх змін у своїй діяльності. Ця стратегія чітко позначить мети досліджуваного будівельного підприємства та найбільш імовірні шляхи їх досягнення в довгостроковій перспективі.

 

 

1. Котлер Ф. и др. Основы маркетинга / Пер. с англ. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2003. – 944 с.

2. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга / Пер. с англ. СПб. : Питер, 2000. -267с.

3. Ефрименко А. З. Проблемы стратегического управления и маркетинга на предприятии // Строительные материалы, оборудование, технологии ХХI. – 2001. – № 5. – С. 22-23.

4. Герман О. М. Стратегічна маркетингова спрямованість як складова забезпечення довгострокової конкурентоспроможності торгівельного підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 6 (60). – С. 72 – 77.

5. Пономаренко В. Технология стратегического управления // БИЗНЕС-ИНФОРМ. – 1999. – № 3 – 4. – С. 84 – 88.

6. Пастухова В. Стратегічний підхід в управлінні підприємством // Економіка України. – 1999. – № 5. – С. 84-85.

7. Матросова Л. Проблемы выбора стратегии развития предприятия // БИЗНЕС-ИНФОРМ. – 1999. – № 1 – 2. – С. 85-86.

8. Виханский О. С. – Стратегическое управление – М. : Гардарика, 2003. – 459 с.

9. Біловодська О. та Нагорний Є. Стратегічне маркетингове управління. Виведення нового товару на ринок // Маркетинг в Україні. – 2006. – № 3. – С. 47 – 56.

10. П. Дойль. Маркетинг-менеджмент и стратегии. 3-е издание / Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб. : Питер, 2002. – 544 с.

11. Дурович А. П. Маркетинг в предпринимательской деятельности – Минск: НПЖ Финансы, учет, аудит, 2004. – 348 с.

12. Горячек І. Стратегічне планування як функція менеджменту // Економіка, фінанси, право. – 2000. – № 2. – С. 16 – 20.

13. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. – М. : Экономика, 1989. – 519 с.

14. Дженстер П., Хасси Д. Анализ сильных и слабых сторон компании: определение стратегических возможностей / Пер с англ. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2003. – 364 с.

15. Дорофиенко В. В., Жеребьёв Я. И., Лобас В. М. Стратегическое управление. Уч. пос. – Макеевка: ДонГАСА, 2000. – 205 с.

16. А. Трофименко Справочник по строительным работам: М. : «ВСВ-Сфинкс» «Спектр», 1997. – 510 с.

17. М. Д. Лыпный. Справочник: производителя работ в строительстве (перераб. и доп.) : Киев: «Будівельник», 1978. – 340 с.

18. Волкова К. А. Підприємство: стратегія, структура, положення|становища| про відділи і служби, посадові інструкції. – М. : Економіка, 2002. – 275 с.

19. Голубков Е. П. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. – М. : Изд-во “Дело”, 2005. – 422 с.

20. Вествуд Дж. Маркетинговый план – СПб. : Питер. – 2001. – 256 с.

21. Виханский О., Наумов А. Менеджмент: Человек, стратегия, организация, процесс. – М. : Высшая школа, 1995. – 249 с.

22. Круглов М. И. Стратегическое управление компанией. Учебник для ВУЗов. – М. : РДЛ, 1998. – 768 с.

23. Лапин А. Н. Стратегическое управление современной организации // Управление персоналом. – 2005. – №2. – С. 63-71

24. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник – К. : КНЕУ, 2001. – 335 с.

25. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. – М. : ЮНИТИ. – 1995. – 452 с.

26. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2000. – 360 с.