Оптимізація ринкового потенціалу будівельного підприємства ТОВ "Стройсервис"

При комплексному підході збутова діяльність є частиною маркетингової (однієї з чотирьох «Р» marketing mіх). І тому перед тим, як вжити заходів щодо удосконалення маркетингового керування збутовою діяльністю, варто вивчити загальні напрямки розвитку маркетингу в будівельній галузі.

Вихідним моментом концепції маркетингу будівельної продукції служить орієнтована на замовника, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг будівельної продукції можна представити як систему керування будівельним ринком, що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб замовників з оптимальним прибутком для підрядника.

У той же час необхідно чітко розуміти, що концепція маркетингу дозволяє аналізувати, оптимізувати і задовольняти споживчий попит, але вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості. У противному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Крім того, необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші сили, стосовно даного підприємства.

Будівельний ринок характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і пропозиції. Пропозиція будівельної продукції знаходиться під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку будівельними товарами, зростають вимоги споживачив до їхнього асортименту і якості; посилюється об*єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів (замовників), має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту замовників.

У цілому можна відзначити, що у формуванні попиту на будівеьну продукцію беруть участь чотири елементи: конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її) ; платоспроможність замовників, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення; ціна (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни) і пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить і самого підрядника [14; с. 79-81].

Таким чином, маркетингові зусилля безпосередньо впливають на більшість чинників формування попиту на будівеьну продукцію. А так, як достатній попит лежить в основі ефективності збутової діяльності, а, отже, для організації економічно вигідного збуту варто активізувати маркетингову діяльність.

В результаті вивчення теоретичних аспектів було виявлено, що конкурентоспроможність підприємства в період становлення ринкових відносин є особливо важливим показником, тому що її підвищення забезпечує найбільш високу покупну спроможність виробів будівельної промисловості, особливо в період глобальної економічної кризи.

Прямуючи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей підприємство повинно забезпечувати собі технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно повинно знайти спосіб оптимального сполучення технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов пропозиції.

В результаті ретельно проведеного аналізу виробничої та фінансової діяльності підприємства можно зробити висновок, що загальне та фінансове положення підприємства є відносно стабільним і стійким.

Але при цьому був виявлений нереалізований потенціал підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства: не в повному обсязі використовуються потужності підприємства. У зв*язку з цим було запропоновано замінити фізично застаріле обладнання, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання з технічних причин, вести технічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху [23].

 

 

Всесвітня економічна криза спричинила неабиякі наслідки для найільш вагомих галузей господарства держав. Україна не є вийнятком. Так, через брак фінансування постраждали такі провідні галузі як металлургія, машинобудування, вугільна, а також будівельна промисловість. Виходод з вкрай тяжкого фінансово-економічного становища є антикризове управління, концепція якого розробляеться для кожного підприємства окремо з урахуванням всіх «вузьких місць» в його роботі.

Антикризове управління – що це таке взагалі, яке його вживання на практиці? Останнім часом, багато хто намагається відповісти на ці питання. Більшість дає таке визначення: запобігання банкротству – система заходів, що іменується антикризовим управлінням. Якнайповніше визначення може виглядати так: управління в умовах ризику (у нашій країні можна говорити про будь-яке підприємство, оскільки зовнішня нестабільна обстановка в країні вже сама по собі є чинником ризику). Тому антикризове управління застосовно і його необхідно застосовувати на будь-якому підприємстві, навіть фінансово стабільному.

Таким чином, антикризове управління – це:

- аналіз стану макро-мікросередовища і вибір переважної місії фірми;

- пізнання економічного механізму виникнення кризисної ситуації і створення системи сканування зовнішнього і внутрішнього середовищ фірми з метою раннього виявлення сигналів про загрозу наближення кризи;

- стратегічний контроллинг фірми і вироблення стратегії запобігання її неспроможності;

- оперативна оцінка і аналіз фінансового стану фірми, і виявлення можливості настання неспроможності (банкрутства) – оперативний контроллинг;

- розробка переважної політики поведінки в умовах кризи, що настала, і виводу з нього фірми;

- постійний облік риски підприємницької діяльності і виробітку заходів по його зниженню.

Абсолютно ясно, що дія механізму виникнення кризисного стану виробничої системи