Основи охорони праці

Особлива увага повинна приділятися заземленню різних пересувних об'єктів або елементів устаткування, що обертаються, які не можуть мати постійного контакту з землею, а також рукавів і шлангів, використовуваних для зливу і наливу горючих рідин, різноманітної тари і т.п. Заземлювати потрібно не тільки ті частини устаткування, що беруть участь у генеруванні зарядів, але і всі інші ізольовані провідники, що можуть зарядитися за рахунок індукції. Устаткування вважається електростатично заземленим, якщо опір у будь-якій його точці при самих несприятливих умовах не перевищує 106 Ом. Заземлення діелектричного устаткування може бути здійснено нанесенням на його поверхню провідних покрить (плівок).

Для відводу в землю зарядів статичної електрики з людини застосовується антиелектростатичне взуття з електропровідною підошвою, антиелектростатичний спецодяг і передбачається встановлення електропровідної підлоги. Електричний опір між струмопровідними елементами антиелектростатичного спецодягу повинний бути в межах від 106 до 108 Ом.

Взуття вважається електропровіднимй, якщо електричний опір між підп'ятником і ходовою стороною підошви не перевищує 108 Ом∙м. Таким є взуття на шкіряній підошві, взуття зі струмопровідної гуми або взуття, пробите струмопровідними і такими, що не іскрять при ударах і терті, заклепками. Покриття підлоги вважається електропровідним, якщо питомий електричний опір стіканню струму між установленим на підлозі електродом і землею не перевищує 104 Ом∙м. Провідними покриттями є спеціальний бетон і пінобетон, настил з гуми зі зниженим опором, спеціальні плити і ін.

Ефективним способом усунення небезпечної електризації є антиелектростатична обробка, яка викликає збільшення об'ємної або поверхневої провідності речовини. Найбільш просто це досягається зволоженням поверхні матеріалів, причому гідрофільні матеріали самі адсорбуют вологу, а в гідрофобні полімери вводять усередину або наносять на їхню поверхню різні антиелектростатичні речовини, що сприяють адсорбції вологи і підвищенню тим самим поверхневої провідності.

Об'ємну електропровідність речовин можна збільшити шляхом введення в них антиелектростатичних присадок. Цей спосіб знайшов найбільше поширення при одержанні і використанні нафтопродуктів. Вводимі в тисячних і десятитисячних частках відсотка, такі присадки здатні на кілька порядків знизити питомий електростатичний опір нафтопродукту. Як присадки застосовують олеат і диолеат хрому, хромисті солі синтетичних жирних кислот і деякі інші речовини.

Антиелектростатичні речовини повинні забезпечувати зниження питомого об'ємного електричного опору матеріалу до величини 107 Ом∙м, а питомого поверхневого електричного опору – до 109 Ом∙м.

У виробничих умовах широко застосовуються нейтралізатори статичної електрики, що сприяють збільшенню електропровідності повітря шляхом його іонізації. Найбільше поширення одержали індукційні, високовольтні та радіоактивні нейтралізатори. Існують також променеві й аеродинамічні нейтралізатори.

Зменшити електризацію можна також зміною технологічного процесу; релаксацією (ослабленням) електростатичного заряду; усуненням побічних джерел генерування зарядів, що присутні одночасно з основним. Забезпечити безпеку технологічних процесів при виникненні розрядів статичної електрики можна заміною горючих середовищ негорючими, здійсненням технологічних процесів при концентраціях горючих сумішей, що знаходиться поза межами запалення, розведенням горючих сумішей інертними газами, транспортуванням матеріалів, що електризуються, у потоці азоту або іншого негорючого газу і т.п.

 

 

Захист від блискавки

Розряди атмосферної електрики (блискавки) можуть виявитися причиною вибухів, пожеж та ураження людей. За даними статистики, близько 7% пожеж виникає від розрядів блискавки. Руйнівна дія прямого удару блискавки (первинного прояву блискавки) дуже велика. Однак існує ще і вторинний прояв, що полягає в тому, що під час розряду блискавки на ізольованих від землі металевих предметах, внаслідок електромагнітної й електростатичної індукції, виникають електричні струми з високою напругою. Можливе також перенесення високих потенціалів по дротах, через наземні або підземні металеві комунікації. При цьому в місцях розриву електричного ланцюга може виникнути іскріння, достатнє для запалення горючого середовища.

Комплекс захисних пристроїв, призначених для забезпечення безпеки людей, збереження будинків і споруд, устаткування і матеріалів від вибухів, загорянь і руйнувань, називається захистом від блискавки і здійснюється відповідно до «Інструкції з проектування і влаштувнню захисту від блискавки будинків і споруд» (СН 305–77).

Існують три категорії влаштування захисту від блискавки (I, II, III). Необхідність у захисті від блискавки і її категорію в кожному конкретному випадку визначають у залежності від інтенсивності грозової діяльності в місцевості розташування об'єкта, його пожежовибухонебезпечності і призначення, а також очікуваної кількості вражень блискавкою за рік. Інтенсивність грозової діяльності в даній місцевості може бути оцінена за «Картою середньорічної тривалості гроз у грозо-годинах на території України» або за даними метеорологічної служби.

За I категорією повинен здійснюватися захист від блискавки промислових будинків і споруд з вибухонебезпечними зонами класів B-I і B-II, розташованих у будь-якому місці території України.

За II категорією – промислових будинків і споруд із зонами, що відносяться до класів B-Ia, B-Iб і В-ІІа, і розташованих у місцевості із середньою грозовою діяльністю 10 і більше годин за рік. За цію же категорією повинена здійснюватись захисту від блискавки зовнішніх технологічних установок і відкритих складів, які відносяться до класу В-Іг поза залежністю від місця перебування цих об'єктів на території України. Захист від блискавки за цими категоріями передбачає захист будинків і споруд від прямих ударів блискавки, від електростатичної й електромагнітної індукції і занесення високих потенціалів через наземні і підземні металеві конструкції і комунікації.

За III категорію повинен здійснюватися захист від блискавки багатьох інших виробничих,