+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
133
Мова:
Українська
перший план виступають ще інші повідомлені дані, котрим пацієнт надає суб'єктивного значення. Суб'єктивне значення перебуває у вторинному зв'язку із плином подій у наявній ситуації, завдяки якому воно і набуває своєї очевидності. В сценічній інформації домінує переживання теперішньої ситуації з усіма своїми емоційними пориваннями та динамікою уявлень, навіть якщо пацієнт мовчить. Зв'язок із даними є вже вторинним актом. Критерієм надійності сценічної інформації, так само як і суб'єктивної інформації, є ситуативна очевидність, яку, приймаючи до уваги зміщення акценту та роблячи хоча б словесну різницю, можна назвати сценічною очевидністю. Така інформація практично не піддається перевірці, а тому переважна більшість інтерв'юерів відкидає або замовчує її, незважаючи на її величезну інформативність для прогнозу терапевтичного процесу. Інструментом сприйняття є лише і тільки особистість інтерв'юера, яка налаштована та спрямована на хвилю безсвідомих стосунків з пацієнтом...” (H. Argelander, 1992, S. 14).
Випадок № 2.
Ще перед початком первинного інтерв'ю я раптом чую гучний жіночий голос, що з натиском довідується у секретарки, в яку кімнату слід йти. Гримаса на обличчі секретарки змушує думати, що вона спілкується з неприємною та нав'язливою особою, яку навряд чи можна зупинити чи бодай стримати. Врешті-решт я вітаюся з приблизно 45-річною, добре вбраною рішучою жінкою середньої статури. Вона йде за мною в мою приймальню, починаючи говорити ще перед тим, як я пояснила їй часові рамки. Це виглядає так, ніби їй необхідно негайно “виговоритись” або її час “впритул” розписаний.
Вона говорить голосно і безупинно, так що я не маю ніякої можливості щось сказати, і разом з цим я не можу зібратися з думками.
Пацієнтка використовує наданий їй простір, щоб висловити щось нагальне та настирливе. Вона демонструє, що не в змозі чекати, що в неї обмаль часу і тому вона не може запропонувати своєму співбесіднику ігрового простору. Її гучний голос немов підкреслює цю обставину.
Вона не дає можливості її перервати. Типову внутрішню реакцію на таку поведінку демонструє секретарка своєю мімікою обурення і відрази. Поведінка пацієнтки виявляє дещо специфічне для цієї жінки і ми запитуємо себе: чому вона поводиться саме таким чином?
Пані Ш. вбачає свої проблеми пов'язаними з її шлюбом. Вона розмірковує про розірвання шлюбу, тому що, власне кажучи, чоловіка в неї ніби і немає. Він йде з дому рано-вранці, а повертається дуже пізно, часто його взагалі немає, бо його робота пов'язана з відрядженнями. Якщо ж він вільний від роботи, вона намагається залучити його до мирної бесіди або влаштувати спокійну затишну домашню вечерю, але здебільшого їй це не вдається. Її чоловік – трудоголік. Він постійно знаходить собі роботу. Навіть у відпустці він і хвилини не може спокійно посидіти. Він підтримує свою спортивну форму і якщо випадає вільний час, йде до спортзалу на тренажери. Розповідаючи це, вона починає плакати, і я відчуваю, наскільки великим є її відчай. Така ситуація триває надто довго і щоб відволіктись від неї, вона знов почала працювати за своїм минулим фахом косметолога. Нині вона є дистриб'ютором великої косметичної фірми. Вона ходить по клієнтах і тому почуває провину, що занедбала сім'ю (в неї троє дітей), а також скаржиться, що чоловік зовсім її не підтримує.
Слухаючи її, я відмічаю, що моя роль в цій сцені є досить своєрідна. Я навряд чи в змозі вставити бодай слово, навряд чи дочекаюсь паузи, щоб поміркувати над почутим. Вона вже гучно веде про щось інше. Я абсолютно не можу уявити собі цю жінку за мирною домашнею вечерею чи спокійною бесідою. Водночас я почуваю сильне спонукання (майже обов'язок) посприяти розв'язанню цього гордієвого вузла. В цей момент приходить думка про її професію, в котрій вона як дистриб'ютор щось настирливо пропонує своїм клієнтам. Я почуваюсь приблизно як її потенційна клієнтка під тиском її мовного потоку, не знаючи при цьому, що власне мені треба купити, щоб задовольнити її. Вона поводиться зі мною так, як і зі своїм чоловіком, а саме, як дистриб'ютор, клієнт якого вперто не бажає нічого придбати, бо не розпізнає відмінної якості пропонованого продукту. Ці думки вирують в моїй голові в той час, як пацієнтка продовжує далі говорити. Тим часом вона засмучено змальовує наступний епізод: через те, що вона не могла знайти місце для паркування, вона змушена була півгодини добиратись пішки до будинку клієнтки лише задля того, щоб почути, що у клієнтки немає для неї часу. Всі зусилля були марними.
Інтерв'юєр: Це було точнісінько так само, як і з Вашим чоловіком. Всі зусилля пояснити йому, як чудово було б мати час для дозвілля, залишались марними. Здавалось, ніхто не бачить, наскільки важливим є те, що Ви пропонуєте.
Вона дивиться на мене з подивом, замовкає, а потім докладно пояснює, що все ж таки дуже незле було б знати, що відбувається в іншій людині, коли хтось обговорює свої проблеми. Її мати ніколи не переймалась її проблемами. Дівчинкою вона, влаштовуючи сімейні свята, завжди прагнула поради від матері, але марно. Коли ж нарешті все було зроблено нею самотужки, її піддавали критиці. От і тепер, коли вона, котра завжди про все і всіх піклується, сама потребує підтримки, всі її