Особливості спільної діяльності школи і сім’ї у вихованні особистості молодшого школяра

Хай будуть ваші руки сильними, а душі гарячими!

Хай поруч з мамою завжди буде тато!

Хай кожна людина має люблячих і мудрих батьків!

 

 

Тренінгове заняття

ТЕМА: Батьки і діти: шляхи взаємодії.

МЕТА: познайомити учасників; з'ясувати сподівання і побоювання батьків; допомогти усвідомити різницю між «світом» дитини і дорослого, емоційні переживання, мотивацію поведінки; формувати навички аналізу причин поведінки дитини з огляду на її позицію; ознайомити з поняттям «прийняття» дитини, особливостями батьків, які приймають і не приймають дитину, впливом негативних установок; визначити правила «мови прийняття» і «мови неприйняття».

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

 

1. Привітання батьків.

2. Презентація мети заняття.

3. Вправа-знайомство «Аматорське фото – сімейний фотоальбом».

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртуванню групи, створенню позитивної комфортної атмосфери.

Батьки виконують малюнок «Моя сім'я», використовуючи різні асоціації.

4. Вправа «Дерево сподівань».

Мета: одержати інформацію, що стосується сподівань учасників тренінгу.

Учасники на аркушах записують свої очікування від заняття.

5. Інформаційна частина «Особливості дитячого світу».

- Ми часто вважаємо, що діти мають нас і навколишній світ розуміти так само, як дорослі, але це – найбільша омана. Діти роблять свої висновки з огляду не тільки на те, що ми їм говоримо, а й на те, що ми при цьому робимо, як поводимося з іншими людьми. Наш особистий приклад виховує більше, ніж усі слова.

Особливості дитячого світу порівняно зі світом дорослих:

відсутність сформованих поглядів;

швидкість перевтілення;

емоційність;

висока мінливість;

необтяженість побутовими турботами;

відкритість;

імпульсивність;

злиття із зовнішнім світом;

життя реальними подіями;

повнота світовідчуття.

Часто батькам здається, що дитина погано поводиться навмисно, однак так буває далеко не завжди. В основі будь-якої небажаної негативної поведінки дитини можуть бути:

вимога впливу або комфорту;

бажання показати свою владу або демонстративну непокору;

помста, відплата.

6. Вправа «Білль про права».

Учасники діляться на 2 групи («Діти» і «Батьки»).

Мета кожної групи – скласти список своїх прав. Потім вони почергово називають ці права один одному. При цьому кожне право може бути внесене в остаточний список тільки тоді, коли воно прийняте іншою стороною. Кожна сторона може відхилити якесь право або наполягати на його зміні. Ведучий має право «вето» на припинення обговорення, він виносить прийняті обома сторонами права на обговорення.

7. Аналіз анкет. Інформація про дві території.

«Я маю знати про дитину все... «, «У нього (неї) не може бути жодних таємниць від мене», – так вважають багато батьків. За результатами ваших анкет, рівень контролю за дитиною досить високий. З чим це пов'язано?

Розглянемо на малюнках дві території – дорослу й дитячу. Найкраще ця модель може бути продемонстрована на прикладі «території матері».

Але подальші події розгортаються таким чином, що дитина все частіше й частіше починає виходити з поля зору матері, і, зрештою, метою її розвитку стає самостійність.

Звичайно, цей процес поступовий та індивідуальний, з постійною передачею прав і відповідальності в міру готовності дитини діяти незалежно від матері, однак уся проблема в тому, наскільки батьки готові надати ці права. Іноді на цих «територіях» можуть відбуватися справжні «битви» – дитині доводиться боротися за свою самостійність, або, навпаки, ситуація «маминого крильця» дуже влаштовує, зате маму значно обтяжує соціальна неспроможність дорослої дитини.

 

8. Вправа «Риси моєї дитини». 

№Що мене засмучує в моїй дитині? Що мене тішить у моїй дитині? 

1

2

 

9. Вправа «Мова «прийняття/неприйняття».

- Дуже часто ми чуємо про безумовне прийняття дитини у всіх її проявах. Цілком зрозуміло, що це викликає в батьків подив і навіть протест. Усі батьки ставлять перед собою виховну мету: виховати самостійність, відповідальність, навчити дитину бути акуратною, контролювати свою агресивність. Часто батьки, які намагаються демонструвати своє безумовне прийняття, не можуть виявити ці риси, і в результаті мають справу з досить егоцентричною особистістю дитини.

Е. Фромм ще в 50-ті роки XX ст. писав про важливість як безумовної, так і умовної любові. Так, батьки мають право любити дитину за щось, показуючи їй важливість якихось її рис. Якщо раніше можна було говорити, що носієм безумовної любові (або любові до безумовних понять) є мати, а умовної – батько, то зараз кожний з батьків може виконувати обидві ці функції. Хоча в конкретній родині ситуація може складатися по-різному, загалом любов батька все одно більш умовна, а у формуванні ставлення до дитини з боку матері велику роль відіграє її перший досвід спілкування з малюком. Саме в перші роки життя дитині необхідна велика любов, її безумовне прийняття, що формує довіру до світу й почуття впевненості в собі. Недарма в багатьох народів дитині до 5-6-ти років дозволяють багато, а потім настає період навчання соціальних вимог і заборон. Якщо мати виховує дитину одна, їй доводиться поєднувати в собі різні риси.

Насправді людина живе у світі, де їй щось подобається,