Особливості спільної діяльності школи і сім’ї у вихованні особистості молодшого школяра

Варіант 2. Розумієш, Антоне, людина стає нудною від того, що їй нудно і ніхто не грається з нею, ти згоден? Ти теж нудний і буркотливий, коли я з тобою не граюся, так? («Угу... «) Ну ось, а якщо будеш з бабусею гратися й іноді слухатися, побачиш, вона стане веселою-веселою, чи не так, Ганно Петрівно? (Бабуся розгублено киває.) А виделку я б на твоєму місці з носа вийняв.

Ви скажете, легко робити, коли все добре. А якщо дитина робить «не те», не слухається. Як бути в таких випадках?

Уявіть картину: дитина зайнята мозаїкою. Їй не все вдається, як треба, як вам хочеться. Ви хочете втрутитися, показати, навчити: «Почекай! Треба не так, а ось як». А дитина відповідає: «Не треба, я сам!»

Діти реагують по-різному: засмучуються, бунтують. Згадайте себе... Подивіться на однорічну дитину, коли вона робить перші кроки. Мало кому хочеться сказати: «Хіба так ходять? Подивись, як треба». Також смішні й інші критичні зауваження.

Аякже навчити, якщо не вказати на помилку? Вказувати треба з обережністю. Не варто помічати кожну помилку. Краще обговорити це потім, у спокійній атмосфері, а не в той момент; коли дитина захоплена своєю справою. Зауваження треба робити на фоні загального схвалення.

Діти задоволені тим, що їм щось вдається. Якщо критикуватимете – відіб'єте бажання у дитини робити щось своїми руками. Не втручайтесь у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомогти.

Завдання 5.

1. Складіть перелік справ, з якими ваша дитина може впоратися самостійно, хоча не завжди ідеально.

2. Для початку виберіть з цього кола кілька справ і намагайтеся не втручатися в їх виконання. В кінці похваліть старання дитини, незважаючи на результат.

3. Запам'ятайте 2-3 помилки. Знайдіть час і тон, щоб поговорити про них. Інша справа, якщо дитина має проблему, з якою вона не може впоратися. Тоді позиція невтручання не годиться.

Якщо дитині важко і вона готова прийняти допомогу, обов'язково допоможіть: «Спробуймо разом!» Дитина розвиватиметься швидше, почуватиметься впевненіше. І коли вона просить «Пограй зі мною... «, – хай

відповідь буде: «Так!».

Запам'ятайте, що ви можете:

1. Взяти на себе тільки те, що дитина не може виконати сама, а решту нехай зробить самостійно.

2. У міру засвоєння дитиною нових дій поступово дозволяйте їй робити

це самій.

3. Вказівки потрібні, але не в спільних заняттях з дитиною.

4. Разом – значить на рівних, а не над дитиною.

5. Особистість і здібності розвиваються тільки в тій діяльності, якою займається дитина за своєю волею, за своїм бажанням.

Правила бесіди в засобах активного слухання

1. Поверніться до дитини обличчям, щоб її і ваші очі були на одному рівні.

2. Ваші відповіді повинні звучати в стверджувальній формі.

Наприклад:

Дитина: Не буду більше гратися з Петром!

Мати: Ти на нього розсердився.

Можливі некоректні репліки:

- А що трапилось?

- Ти що, на нього образився?

Вираз, оформлений як запитання, не свідчить про співчуття.

3. «Тримайте паузу». Після кожної репліки краще помовчати. Цей час належить дитині; не робіть зауважень. Пауза допоможе дитині розібратись у своєму переживанні і відчути, що ви поруч.

4. Позначте її почуття.

Наприклад:

Дитина: Не буду гратися з Петром!

Мати: Не бажаєш з ним дружити. (Повторили почуте.)

Дитина: Так, не хочу...

Мати (після паузи) : Ти на нього образився... (Позначили почуття.)

Результати активного слухання.

1. Дитина уникає негативного переживання.

2. Дитина почне розповідати про себе.

3. Дитина сама вирішує свої проблеми.

Спробуймо навчитися позначати почуття дитини і добирати відповідь.

 

Розгляньте таблицю і заповніть її

Ситуація і слова дитиниПочуття дитиниВаша відповідь

1. Сьогодні, коли я виходила зі школи, хлопчик-бешкетник вибив у мене портфель, і з нього все висипалось. Образа,

засмучення. Ти дуже засмутилася і образилася

2. Дитині зробили укол, вона плаче: «Лікар поганий!»

3. Старший син – мамі: «Ти завжди її захищаєш, говориш «маленька, маленька», а мене ніколи не жалієш».

4. Дитина розбиває чашку: «Ой!!! Моя ча-а-шечка!»

5. Влітає в двері: «Мамо, ти знаєш, я сьогодні першим зробив роботу».

6. «Це ж треба, я забула увімкнути телевізор, а там було продовження мультфільму».

 

Контрольні відповіді:

- Тобі боляче, ти розсердився на лікаря.

- Тобі хочеться, щоб я тебе теж захищала.

- Ти злякалась, і чашку дуже шкода.

- Чудово! Я бачу, ти дуже радий.

- Дуже шкода...

Почніть те саме робити в повсякденному житті у спілкуванні з дитиною: помічайте моменти її переживань, коли вона засмучена, боїться, стомилась, радісна... І називайте їх у спілкуванні з дитиною. Не забувайте про стверджувальну форму вашої репліки і