Особливості спільної діяльності школи і сім’ї у вихованні особистості молодшого школяра

Одним з критеріїв діагностики прийняття дитини може стати те, наскільки швидко і легко батьки заповнювали графу «Що мене засмучує в моїй дитині?». Якщо легко вписували «-», але важко «+», навряд чи такі батьки приймають свою дитину такою, якою вона є. Однак навіть батьки, які вважають, що приймають свою дитину такою, якою вона є, далеко не завжди можуть показати дитині своє прийняття. Адже його необхідно демонструвати. Саме тому дуже важливо навчитися говорити «Мовою прийняття», не використовуючи негативних установок.

Ознаки мови прийняття.

Оцінка вчинку, а не особистості, похвала, комплімент, ласкаві слова, підтримка, вираження зацікавленості, порівняння з самим собою, схвалення, згода, позитивні тілесні контакти, посмішка, контакт очей, доброзичливі інтонації, емоційне долучення, заохочення, вираження своїх почуттів, відображення почуттів дитини.

Ознаки мови неприйняття

Відмова від пояснень, негативна оцінка особистості, порівняння не на краще, зауваження щодо невідповідності батьківським очікуванням, ігнорування, команди, накази, акцептування на невдачі, образа, погрожування, покарання, сердита міміка, загрозливі пози, негативні інтонації.

10. Вправа «Дерево підсумків».

На намальованих яблуках батьки записують свої враження від заняття.

11. Легенда В. Сухомлинського «Хто найкращий майстер на землі».

Це було дуже давно. В одному селі в Україні дівчата і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю усі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мереживо, скатертини, одяг...

У призначений день усі дівчата і жінки прийшли на майдан, принесли безліч цікавих речей. У старих, які повинні були назвати найкращих майстринь, очі розбігалися.

Дружини й дочки багатіїв принесли вишиті золотом покривала, тонкі мережані фіранки, на яких були вив'язані дивовижні птахи. Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив. Хоча все це чудово вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А він приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева, приклав жайворонка до губ, і той защебетав, як живий. Усі завмерли, ніхто не поворухнувся. Всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному небі заспівав живий жайворонок, якого привабив спів із землі...

12. Слова-побажання батькам.

Пам'ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами і тата. Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!

 

ДОДАТОК В

 

Семінар-практикум

ТЕМА: Заняття – спілкування.

МЕТА: поглибити знання батьків з питань морального виховання; ознайомити з технікою активного слухання; навчити формувати свої висловлювання до дітей через «Я-повідомлення»; дати батькам можливість поділитися досвідом сімейного виховання і підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду.

 

ХІД СЕМІНАРУ

 

Розминка-гра.

Відгадайте, про які моральні поняття йдеться у висловах знаменитих людей.

«Заздрість ніколи не знає свята» (Бекон, англійський філософ).

«Найбільше людину принижує брехня – вада груба, низька, вада рабів, шпигунів, підлих людей» (Сеттембрині, італійський письменник).

«Час цінний, але правда цінніша за час» (Дізраелі, англійський письменник).

«Найкраща прикраса – чиста совість» (Цицерон, римський оратор, письменник).

«Працювати найбільше, але найменше говорити про себе» (Саллюстій, римський історик).

«Дай вільно виговоритися, коли хочеш почути правду» (Римський поет).

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти жили в сім'ї щасливо і мирно. Ніхто не бажає тримати дитину в страху, виховувати її замкнутою, безвідповідальною, впертою. Але часто з роками діти набувають небажаних рис характеру, не маючи віри в свої сили, поваги до себе й навколишніх.

Ми хочемо, щоб наші діти були ввічливими, а вони грубі. Ми хочемо, щоб вони були охайними, а вони постійно в щось вимазані. Ми хочемо, щоб вони вірили в себе, а вони нервові і неспокійні.

Сьогодні ми поговоримо про прості речі, з якими зустрічаємося щоденно й іноді не надаємо їм відповідного значення. Хоча ці дрібнички заважають виховувати наших дітей.

«Щастя дається тільки обізнаним». Ці слова І. Буніна можна застосувати до батьків. Любити дітей мало, потрібно знати їх, а цього необхідно вчитися.

Я хочу ознайомити вас із одним загальним принципом, без виконання якого всі бажання налагодити взаємини з дитиною будуть безрезультатними. Що це?

Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, помічник, а просто так, просто за те, що вона є!

Нерідко можна почути від батьків таке звернення до дитини: «Якщо ти будеш хорошим хлопчиком, я тебе любитиму» чи «Не чекай від мене хорошого, поки ти не перестанеш... (лінуватись, битись, грубіянити), не почнеш... (добре вчитися, допомагати вдома, слухатись) «.

Дитині прямо повідомляють, що її приймають умовно, любитимуть умовно, люблять «тільки якщо... «.

Причина такого ставлення до дітей – у вірі, що нагороди і покарання – головні у вихованні. Похвалиш дитину – і в ній закріпиться добро, покараєш – зло. Але от біда: вони не завжди безвідмовні, ці засоби. Хто не знає таку