Похоронні звичаї та обряди українців Карпат (ХІХ - ХХ ст.)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМ. І. КРИП’ЯКЕВИЧА

ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА

 

На правах рукопису

 

ГУЗІЙ РОМАН БОГДАНОВИЧ

УДК 393 (477. 8) ‘‘18-19’’

 

ПОХОРОННІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ УКРАЇНЦІВ КАРПАТ (ХІХ – ХХ ст.)

 

Спеціальність 07. 00. 05 – етнологія

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

 

Львів – 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті народознавства НАН України

Науковий керівник: Гошко Юрій Григорович, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту народознавства НАН України.

Офіційні опоненти: Макарчук Степан Арсенович, доктор історичних наук, професор кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка Паньків Михайло Ілліч, кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії і джерелознавства Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра етнології та краєзнавства.

Захист відбудеться 14 травня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 35. 222. 01 в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

 

 

Актуальність теми. Усе більше зацікавлення етнокультурною спадщиною народу, зумовлене пожвавленням суспільно-національних процесів в Україні, актуалізувало ґрунтовне пізнання всіх аспектів традиційної народної культури та побуту. Особливе місце в дослідженні українських старожитностей посідає вивчення сімейних звичаїв і обрядів, які пов’язані з ключовими подіями життєвого циклу людини і містять чимало самобутніх і давніх явищ. Деякі складові цієї ділянки духовної культури народу (родильні, весільні звичаї та обряди) уже висвітлено в окремих монографіях. Натомість узагальнених історико-етнографічних праць про українські похоронні традиції та їх етнолокальні особливості у вітчизняній етнології й досі немає.

Тому вивчення похоронних обрядів українців, зокрема їхньої регіональної специфіки, є одним із невідкладних наукових завдань. Оскільки похоронна звичаєвість через свою виняткову консервативність зберігає багато реліктів давньої обрядової культури, спеціальне її дослідження актуальне також з погляду перспективних напрямків українознавчих і загалом слов’янознавчих студій, а саме – в ділянці етногенезу, ритуалістики, культурології. Украй важливе вивчення традицій населення Українських Карпат, які є регіоном доброго збереження побутовообрядової архаїки.

Дослідження проведено в контексті наукових робіт Інституту народознавства НАН України й пов’язано з комплексною програмою “Історико-етнологічне дослідження традиційної культури українців” і темами “Загальнонаціональні риси та локальні особливості традиційної культури українців Карпат і Прикарпаття”, “Традиційна культура українців у її історичному розвитку”.

Об’єктом дослідження є похоронна обрядовість українців Карпат ХІХ – ХХ ст. в усьому спектрі її звичаєво-ритуальних реалій, пов’язаних зі смертю, похованням і вшануванням пам’яті померлої людини, а предметом – структурні, світоглядні, вербальні одиниці похоронного обряду, його атрибутика та символіка, траурні звичаї й ритуали, охоронні й очищальні обрядодії, ритуальні заборони, поминальні звичаї.

Мета дослідження – історико-етнографічна реконструкція похоронної обрядовості українців Карпат ХІХ – ХХ ст. та комплексна наукова характеристика її звичаєво-ритуальних і світоглядних елементів.

Основними завданнями дисертації є дослідити:

- доробок українських і зарубіжних етнографів у вивченні теми;

- структурно-функціональні особливості та семантику компонентів похоронного обряду;

- ареальні й хронологічні межі побутування похоронних звичаїв, обрядів, вірувань та, по змозі, їхні генетичні витоки;

- регіональну й локальну специфіку, всеукраїнські та загальнослов’янські риси похоронної обрядовості горян;

- сучасний стан функціонування похоронних традицій та обрядові іновації.

Територія дослідження охоплює ареал проживання автохтонного населення трьох історико-етнографічних районів України – Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини. При цьому похоронну обрядовість горян ХІХ – першої третини ХХ ст. розглядаємо в усьому масиві їхнього компактного розселення включно з історичними українськими землями, які тепер знаходяться в межах сусідніх держав. Функціонування похоронної традиції в другій половині ХХ ст. через об’єктивні труднощі (брак фактичих матеріалів з теренів українського зарубіжжя), в основному, досліджуємо за даними, які зібрано в гірських районах західних областей сучасної України.

Хронологічні межі роботи: початок ХІХ ст. (час появи перших народознавчих описів похоронної звичаєвості верховинців) – останні десятиліття ХХ ст., тобто сучасний період побутування народних традицій. У праці часто практикуємо розширення хронологічних, а також територіальних меж дослідження, що продиктовано необхідністю здійснити діахронні й синхронні порівняння аналізованих явищ, з’ясувати їхні історичні витоки й семантику.

Джерельною базою дослідження є опубліковані етнографічні праці українських та зарубіжних народознавців ХІХ – ХХ ст., які містять відомості про похоронні звичаї й обряди українців Карпат, а також зібрані в 1992-1998 рр. у 55 населених пунктах Сколівського, Турківського, Старосамбірського р-нів Львівської обл., Воловецького, Міжгірського, Перечинського, Рахівського р-нів Закарпатської обл., Верховинського, Косівського р-нів Івано-Франківської обл. та Путильського р-ну Чернівецької обл. матеріали власних польових обстежень. У дисертації використано також значний обсяг порівняльних даних про похоронні звичаї населення різних регіонів України і загалом багатьох слов’янських та інших народів світу, праці з фольклористики, історії, археології, етнолінгвістики, культурології.

Наукова новизна роботи визначається тим, що вона є першим спеціальним історико-етнографічним дослідженням похоронної обрядовості українців Карпат. У праці вперше застосовано комплексний підхід до вивчення теми (із використанням різних методів аналізу, залученням значного фактичного й теоретичного матеріалу та даних інших історичних дисциплін) ; різнобічно проаналізовано сукупність звичаєво-ритуальних