Поняття, суть і мета покарання

Мета загального попередження (загальна, генеральна превенція) передбачає такий вплив покарання, який забезпечує запобігання вчиненню злочинів з боку інших нестійких осіб. Покарання звертає цю мету саме на осіб, схильних до вчинення злочинів. Переважна частина громадян не потребує такого впливу покарання. Вони не належать до категорії осіб, схильних до вчинення злочинів, і не вчиняють їх не під погрозою покарання, а внаслідок своїх моральних властивостей, звичок, громадянських і релігійних настанов і переконань. Щодо таких громадян кримінальне покарання підвищує правову культуру, виховує нетерпиме ставлення до злочинців, формує відповідний рівень правосвідомості.

Загальна превенція покарання досягається наступним: невідверненістю виконання покарання; наявністю в кримінальному законодавстві певних санкцій: погроза законом покарати всякого, хто порушить його заборони, а також самим опублікуванням таких законів; судовим розглядом справи про злочин, відкрито, з викриттям всіх обставин та негативною оцінкою вчиненого з проголошенням покарання; публічністю вироку – проголошення вироку від імені держави, в присутності значної кількості людей переважно знайомих засудженому та ін. ; правовою пропагандою .

Погроза неминучості покарання є засобом залякування антисуспільних елементів, схильних до вчинення злочинів. Найчастіше саме залякування, страх перед погрожуючим покаранням стримують таких осіб від вчинення злочину. Причому переважаючий вплив тут робить неминучість покарання, а не його суворість. І хоча соціальна ефективність покарання з точки зору загальної превенції невисока, воно залишається одним із реальних, хоча і не основних засобів боротьби зі злочинністю.

Деякі автори вважають, що одні види покарання розраховані на досягнення мети загального запобігання, а інші – на досягнення мети спеціального запобігання. З цим важко погодитись, тому що розглянуті цілі покарання значною мірою є взаємопов’язаними і взаємообумовленими. Тому в багатьох випадках застосування покарання більшість із його цілей може бути досягнута одночасно. Водночас, будучи різними за своїм соціальним змістом, деякі цілі при застосуванні окремих видів покарань одночасно досягнуті бути не можуть. Так, довічне позбавлення волі повністю реалізує ціль кари та спеціальної превенції, але, безумовно, виключає досягнення такої цілі, як виправлення засудженого. Отже, відзначаючи взаємообумовленість цілей покарання, треба бачити в окремих випадках суперечливість деяких із них і, очевидно, визначати в таких випадках їх «ієрархію».

На відміну від мети спеціального попередження ціль загального попередження проявляється в попередженні здійснення злочинів іншими особами. Карне покарання є стимулом дотримування закону. Його застосування до конкретних осіб, що скоїли злочин, попереджає всіх, які наслідки порушення кримінально-правової заборони, впливає на інших осіб.

Про загальне попередження як специфічній властивості покарання в юридичній літературі існують дві точки зору. Перша говорить про те, що загальне попередження кримінального закону впливає на всіх членів суспільства. Другою, яку поділяють переважно більшість юристів, вказує, що загальпопереджувальна сила покарання торкається тільки хитливих людей.

Більш обґрунтованою є позиція, що трактує загальне попередження більш вузько: воно звернено до хитливих членів суспільства. Тому що для гнітючого більшості громадян покарання має значення і відоме їм головним чином тому, що охороняє інтереси держави, суспільства, особистості від злочинних зазіхань. «Існуючі в країні кримінально-правові норми виражають правосвідомість народу і тому сприймаються переважною більшістю населення як необхідні. Причому ця переважна більшість не задумується, як правило, яка міра покарання і за який злочин випливає. Для них важливий сам факт існування кримінально-правових норм і покарання. Але вони не бояться їх, а просто усвідомлять, що знаходяться під захистом закону» .

Інша, менша частина людей, звичайно не робить злочинів внаслідок остраху покарання, – у цих людей превалює мотивація страхом. Це, як правило, люди низької культури, у тому числі і правовий, котрі по ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів мають перекручені представлення про існуючі в суспільстві цінностях.

Вплив загальпопереджувальної сили покарання – спірне питання. Останнім часом багато хто взагалі заперечують наявність соціальної ефективності покарання з погляду його загальної превенції. І аргументів тому не мало: наприклад, якщо згадати скасування страти, те виходячи з презумпції, що всяке скасування суворого закону повинна спричинити збільшення злочинів, число злочинів, санкція яких передбачає вищу міру покарання повинне було збільшитися. Однак, цього, як відомо, не відбулося.

Слід зазначити, що позначені в карному законі мети покарання, незважаючи на розходження в змісті, є цілком взаємозалежними і взаємообумовленими. Одна мета припускає іншу мету, і досягнення кожної з них сприяє реалізації інших.

Внаслідок написання першого розділу курсового дослідження встановлено, що кримінальне покарання відповідає поглядам, пануючим у суспільстві відповідно до основних умов його існування. Соціальна обумовленість покарання полягає в тому, що суспільство в особі державних органів, які виражають його інтереси визначає, які саме суспільно небезпечні діяння є кримінально караними і встановлює вид і міру покарання за ці діяння.

Визначено поняття покарання: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи,