Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти)

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 

 

Грищук Оксана Вікторівна

 

УДК 340. 12 (477) + УДК 342. 7 (477)

 

 

Спеціальність: 12. 00. 01. – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, РАБІНОВИЧ Петро Мойсейович, член-кореспондент Академії правових наук України, професор кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана.

Офіційні опоненти доктор юридичних наук, професор, КОЗЮБРА Микола Іванович; член-кореспондент Академії правових наук України, суддя Конституційного Суду України кандидат юридичних наук, доцент, ПОГРІБНИЙ Ігор Митрофанович заступник начальника кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ (м. Харків).

Провідна установа Національна академія внутрішніх справ України (м. Київ)

Захист відбудеться 4 листопада 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26. 001. 04 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

 

 

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є домінуючою. У цьому напрямку прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод – головним обов’язком демократичної держави. Так, преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення, за яким визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини “випливають із властивої людській особі гідності”.

Дані положення отримали своє відображення й у Конституції України, згідно з котрою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним обов’язком держави (ст. 3). Саме закріплення за державою обов’язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням. У зв’язку з цим, набуває особливої актуальності створення розвиненого механізму реалізації прав і свобод людини, одним із яких є право людини на компенсацію шкоди моральної. 

Право на компенсацію моральної шкоди прямо передбачене Конституцією України та знайшло своє юридичне закріплення у значній кількості інших законодавчих актів. Водночас жоден із них не містить не лише визначення загального поняття розглядуваного права, але й загального поняття самої моральної шкоди. Такі акти розкривають зміст моральної шкоди лише стосовно регульованих ними галузевих правовідносин. У зв’язку з цим, поряд із відносною уніфікацією поглядів щодо самої можливості компенсації моральної шкоди, чітко простежуються відмінності в інтерпретації такої можливості у різних галузях права. Питання компенсації моральної шкоди розглядаються, зокрема, у конституційному, цивільному, трудовому, кримінально-процесуальному праві України.

Такий стан речей дає підстави говорити про необхідність нового, більш широкого підходу до права людини на компенсацію моральної шкоди. У теорії права вже обґрунтовано думку про те, що правовий інститут компенсації моральної шкоди є комплексним принаймні тому, що він стосується захисту усіх природних прав людини. Застосування зазначеного підходу дозволяє узагальнити накопичений досвід галузевої практики застосування юридичних норм стосовно вказаного права, що матиме позитивний вплив на практичне здійснення права людини на компенсацію моральної шкоди. Та ще більш важливим видається те, що саме це право людини має бути досліджене передовсім як загальносоціальний (природно-соціальний) феномен, а вже потім – як явище юридичне.

Проблемі юридичного права людини на компенсацію моральної шкоди присвячено праці багатьох учених, які є представниками різних галузевих юридичних наук. Так, у радянський період, а пізніше в Україні та Російській Федерації вагомий внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі вчені, як: М. М. Агарков, С. М. Антосик, Б. Т. Безлєпкін, А. М. Бєлякова, С. А. Бєляцкін, Д. В. Боброва, Л. В. Брусніцин, К. І. Голубєв, М. І. Гошовський, В. К. Грищук, О. П. Кучинська, П. Н. Гусаковський, С. Є. Донцов, В. В. Глянцев, В. А. Дубрівний, А. М. Ерделевський, А. М. Карпухіна, М. І. Козюбра, Л. Д. Кокорєв, О. М. Кокун, Л. О. Красавчикова, О. В. Крикунов, М. С. Малеїн, М. М. Малеїна, І. Л. Марогулова, Є. Є. Мачульська, Є. А. Міхно, С. В. Наріжний, В. Т. Нор, В. П. Паліюк, В. Н. Паращенко, В. Я. Понарін, І. І. Потеружа, П. М. Рабінович, З. В. Ромовська, А. М. Савицька, В. М. Савицький, С. Ф. Сокол, Н. С. Шимон та інші. Низка питань з цієї тематики висвітлювалась й у працях таких дослідників