Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти)

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації висвітлювались у доповідях та повідомленнях здобувача на дванадцяти наукових конференціях та семінарах, зокрема на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” (м. Київ, 19-20 травня 2000 р.) ; всеукраїнській науковій конференції “50 років Конвенції про захист прав і основних свобод людини і проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, жовтень 2000 р.) ; міжнародній науковій конференції “Конституційні права і свободи громадян в Україні та Республіці Польща: реалії й перспективи” (м. Львів, 9-11 листопада 2000 р.) ; міжнародній історико-правовій конференції “Польща – Русь – Україна: одинадцять сторіч сусідства” (м. Казимеж-Дольний-над-Віслою, 4-6 грудня 2000 р.) ; науковій конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 28 лютого 2001 р.) ; міжнародній науково-практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (м. Одеса, 15 листопада 2001 р.) ; міжнародній науково-практичній конференції “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (м. Київ, листопад 2001 р.) ; VI, VII та VIII регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13-14 лютого 2000 р., 2001 р. та 2002 р.) ; міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький,

29-30 квітня 2002 р.).

Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення дисертації відображено у дванадцяти публікаціях дисертанта (з них вісім – у фахових виданнях).

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (розподілених на дев’ять підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок, обсяг списку використаних джерел (303 найменування) складає 22 сторінки; додатків немає.

 

 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються предмет та об’єкт, мета і завдання дослідження, характеризуються методологічна, теоретична, джерельна бази, формулюються основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна та науково-практичне значення роботи, охарактеризовано апробацію результатів дослідження.

Розділ перший “Загальнотеоретична характеристика права людини на компенсацію моральної шкоди (загальносоціальні та юридичні аспекти) ” складається з трьох підрозділів. У першому з них розглядаються поняття і зміст моральної шкоди. Автором здійснено огляд та аналіз відповідної наукової літератури, на основі якого було виділено три підходи до розуміння поняття моральної шкоди які домінують у літературі: соціальний (Б. Т. Безлепкін, В. В. Глянцев, С. Е. Донцов, М. М. Малеїна, В. Плаксін, М. Я. Шимінова), індивідуально-психічний (А. М. Бєлякова, А. М. Ерделевський, М. С. Малеїн та ін.) та індивідуально-соціальний підхід (В. А. Дубрівний, Н. С. Шімон, В. П. Паліюк, В. М. Савицький, І. І. Потеружа, Я. С. Кісельов).

У дисертації моральна шкода розглядається як така, що складається із двох елементів: соціально-морального та індивідуально-психічного. Моральна шкода – це протиправне приниження (або замах на приниження) гідності людини, яке викликає в її психіці негативні процеси і стани. На соціальному рівні вона проявляється як порушення гідності людини, а на особистісному виявляється як негативні психічні процеси і стани.

Таке розуміння поняття моральної шкоди можна віднести, з деякою умовністю, до третього підходу. Водночас обґрунтовується необхідність дещо розширити зміст складових цього феномена. Так, у розвиток положення низки міжнародних правових актів про те, що гідність людини є джерелом усіх належних їй прав і свобод видається підставним вважати, що соціальна складова моральної шкоди виникає завжди при порушенні людської гідності.

У зв’язку з цим, проведено аналіз монографічної та іншої наукової літератури (праці С. М. Братуся, О. О. Красавчикова, М. С. Малеїна, М. Й. Коржанського, В. Б. Здравомислова, М. А. Придворова, Г. Д. Бандзеладзе, К. Б. Ярошенка та ін.), а також відповідної нормативної бази з метою розкриття змісту поняття гідності. При цьому виявлено два засадничих підходи до розуміння останньої: гідність як один із основних принципів права і гідність як право людини.

У першому аспекті гідність людини інтерпретується автором як людська, чи антропна, гідність. Нею наділена кожна без винятку людина, безвідносно до її індивідуальних чи соціальних особливостей. Антропна гідність – це самоцінність людини як біосоціальної істоти – унікального родового суб’єкта, який уособлює найвищий рівень розвитку буття на Землі. Гідність же як право автор розглядає як гідність конкретної людини, що пов’язується, в першу чергу, з її самооцінкою (внутрішньою, суб’єктивною оцінкою). Гідність людини – це внутрішня оцінка людиною власної самоцінності, яка ґрунтується на об’єктивно існуючій значущості даної людини для інших суб’єктів.

Відповідно, гідності може бути завдано шкоди як безпосередньо, так і опосередковано. У першому випадку ушкодження гідності може мати місце, коли право на гідність конкретної людини порушується безпосередньо. Опосередковано ж ушкодження антропної гідності може мати місце внаслідок порушення тих прав людини, що є похідними від такої гідності. В обох випадках, при чому ще й за наявності ознак індивідуально-психічної складової моральної шкоди, може виникати право на її компенсацію.

У другому підрозділі досліджується питання про відмежування моральної шкоди від інших її видів. Автор відштовхувалась від розуміння поняття шкоди, поданого